Я прекрасно розумію, що Мирон все це робить лише для того, щоб проконтролювати, чи не з’явилася бува у мене нова любов. Але остання його витівка, коли той постав на моєму порозі, щоб побачитись з дітьми, не сам, а з мамою, татом і в додачу з братом – вивело мене з колії. – Хочете побачити дітей – робіть це на нейтральній території. – Тепер Мирон в соцмережах вже не знає, що про мене писати.
Зазвичай, після розлучення відбувається так: колишній ухиляється від аліментів, забуває про дітей, і зовсім не хоче бачити колишню. У мене той рідкісний випадок, коли все з точністю та навпаки.
По-перше, він не хоче віддавати ключі. А я не хочу міняти хороші замки. Доводиться постійно бути напоготові, щоб ніхто не увірвався в будинок в самий невідповідний момент.
По-друге, Мирон хоче бачити дітей мало не кожен день. І це при тому, що раніше у нього ніколи на них часу не було. Тепер, він хоче мотатися до них через все місто майже кожен день.
І якби ж то, один. Каже, завтра приїду з батьками і братом. Тільки моєї думки запитати забув. Я, звичайно, проти.
Кажу, приїжджайте, йдіть в кіно або кафе, погуляйте на майданчику. Ні, йому потрібно обов’язково в моїй квартирі, і крапка.
І родичів покликав. Які, до речі, могли мені і самі зателефонувати, і запитати, чи можна в гості. Дякую, що хоч би, попередив.
Приїхали. Я зустріла їх з дітьми на сходовій клітці, “вручила” дітей, запитала, коли повернуть. І почалося. Я безсовісна, безсердечна, навіть чаю випити не пущу, водички не дам, і взагалі, на вулиці холодно, їм погрітися потрібно.
Кажу, чай закінчився, води зараз винесу, і так, зима на вулиці, тепліше одягатися потрібно. Попросила Мирона повернути ключі, не віддав. Подзвонила при ньому, викликала майстра поміняти замки.
Спробували силою проникнути в квартиру, я почала верещати, вийшов сусід, кажу, викликай дільничного. Злякалися, притихли.
Дітей забрала назад в квартиру, закрилася на внутрішній замок. Через двері щось говорили про суд, що визначать час зустрічей.
Та будь ласка, дозволять батькові раз-два в тиждень, іншим родичам раз в місяць на нейтральній території, і в інший час бачити не зможуть. А зараз, в будь-який день, будь ласка.
Сидить, пише мені в соціальних мережах, що я погана, маніпулюю дітьми, бачити не даю. Йому, бачте, незручно в іншому місці.
І взагалі, і Мирон, і його рідня мають право бачити дитину, коли забажають. А він “має право” знаходитися там, де його діти.
Підозрюю, що він просто хоче контролювати, чи не з’явився у мене хтось. Коли приходить, всюди заглядає, навіть до мене в спальню.
Але гостей в чужий будинок запрошувати? Верх нахабства. І ось, що мені з ними робити? Вони ж не відстануть. Може, переїхати?
Фото ілюстративне – edziecko
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
