Я продала квартиру та автівку, і розділивши гроші між синами, поїхала до чоловіка в Німеччину. Мирон мав хорошу роботу. Він працював на свою рідну сестру, яка разом з чоловіком німцем розширювала свій бізнес. Я навіть і подумати б не могла, що люди бувають такі “чорнороті”. Одного “прекрасного” дня я постала на порозі старшого сина в Україні з однією сумкою.
Я вийшла заміж два роки тому. Ми з чоловіком знайомі десять років. Мені 47 років, а чоловік на три роки старший. Я поїхала до нього в Німеччину, де він працює у своєї сестри. Але вона не дала нам жити нормально.
Для нас двох це не перший шлюб. У мене двоє дорослих дітей, чоловік був одружений недовго, дітей у них не було.
Ми познайомилися в лікарні, де разом проходили певне обстеження. Ми почали зустрічатися і приблизно через п’ять років ми почали жити разом у мене. Старший син уже працював, а молодший мав закінчувати навчання. На щастя, вони непогано порозумілися з Мироном. Їх рідний тато ними майже не цікавився.
Близько чотирьох років тому Мирон отримав пропозицію від своєї сестри, яка давно живе в Німеччині, працювати на неї. Багато років тому вона вийшла заміж, і разом з чоловіком відкрили бізнес, пов’язаний з запчастинами до автівок. У них це дуже добре йшло, тому вони почали розширюватися. Вони відкрили новий магазин, зробили ремонт, завезли все необхідне і шукали, хто б ним керував.
Мирон розуміється в автівках і автозапчастинах, до того ж у нього з сестрою чудові стосунки, а головне, непогане знання німецької мови. Вони хотіли, щоб магазином керував хтось із близьких родичів, кому вони довіряють.
Мирон спочатку відмовився від пропозиції сестри, він не хотів їхати від мене, а жили ми в Тернополі. Зрештою, я відмовляла його від цієї затії. Я знала, що у нього все вийде, і бажала йому цього, але водночас я боялася, що станеться з нашими стосунками на відстані. Мирон це чітко розумів, і сказав, що як тільки він влаштується, я приїду до нього.
В Німеччині йому справді було добре, більше року я їздила до нього, але не на довго, або брала двотижневу відпустку. Я також познайомилася з його сестрою та зятем. Чоловік сестри німець, і захопив він мене відразу, а ось Орися мені зовсім не сподобалася.
Я відчувала, що турбую її. Коли я сказала їй, що, можливо, з часом ми будемо бачитися частіше, що Мирон хоче, щоб я переїхала до нього, вона відповіла, щоб я над цим добре подумала, оскільки Мирон багато працює, і він не зможе дозволити собі приділяти мені багато уваги. Вона вигадувала всілякі небилиці, щоб знеохотити мене. Начебто висувала якісь вимоги до брата, але чому, я так і не зрозуміла.
Зізнаюся, що після її слів я дуже вагалася, чи їхати мені до Мирона назавжди. Коли одного дня я йому все розповіла по телефону, він взяв відпустку, приїхав до мене в Тернопіль і попросив мене вийти за нього заміж. Я сказала так, і ми розписалися. Ніякого великого весілля, тільки ми вдвох і мої сини як свідки.
Після весілля я вирішила не сидіти вдома, а поїхати до чоловіка. Ми дуже любили один одного, і я вірила, що зможу жити з ним на чужині, далеко від своїх дітей. Я більше не боялася, що не можу розмовляти німецькою і що мені доведеться її вчити.
Я залишила роботу через 15 років, де я була щаслива. Продала квартиру і машину. Я залишила гроші синам і переїхала до чоловіка. Я хотіла спалити всі мости і почати нове життя.
Ми жили в маленькій двокімнатній квартирі. Я не звикла нічого не робити, але я не могла відразу ж знайти роботу. Я посилено вивчала німецьку мову і вмовила чоловіка, щоб я могла допомагати йому з магазином, наприклад, розкладати товар на полицях. Він зовсім не заперечував, але коли його сестра дізналася, вона негайно “вичитала” його. Вона сказала, що сама вирішує, хто буде працювати в її магазині, і вона не хоче мене там бачити. Мирон посварився з нею, але не домігся свого.
Через рік перебування з чоловіком наші стосунки почали змінюватися. Мирон постійно був на роботі, працював і у вихідні. Сестра деякий час практично не давала йому відпочити. Не те щоб вона наказувала йому продовжувати працювати, але давала йому зрозуміти, наскільки він незамінний для їхнього бізнесу. Він опинився на цій посаді, але це вплинуло на наш шлюб.
В мене не було роботи, і мені не подобалося бути весь час на самоті. Незважаючи на те, що ми жили в орендованій квартирі, поруч з його магазином, ми бачилися з ним дуже мало впродовж дня. Він часто затримувався на роботі, доглядаючи за багатьма справами.
Я запропонувала йому знайти житло десь інакше, поближче центру наприклад, і він буде менше працювати. Зрештою, він не зобов’язаний бути в цьому магазині 24 години на добу. Було видно, що він хотів би це зробити, але коли він сказав сестрі, вона сказала йому, що він дивний, оскільки ми живемо безкоштовно (вона сама платить за цю квартиру), а крім того, їй потрібно, щоб він був під рукою, якщо щось трапиться.
Тому через деякий я все частіше стала провідувати дітей в Україні. Іноді жила з синами (я вже бабуся) або з мамою в селі. Але це завжди тривало лише кілька днів. Я не хотіла нікого з них дратувати.
Згодом ми таки з Мироном розлучилися. Від спільних знайомих в Німеччині я дізналася, що Орися робила все, лиш би ми роз’їхалися. Я їй дуже не підходила, і була там тягарем.
Ось так я залишилася і без квартири і без чоловіка…
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
