fbpx
життєві історії
Я прокинулась дуже рано. Мама вже була на ногах, оскільки звикла проводжати мене на роботу, і обов’язково, побажати гарного чергування. Я працюю в клініці. Поснідавши, взяла сумку та пакет з перекусом і поспішила до ліфта. Освітлення там не було, тому натрапивши на перешкоду, я ввімкнула ліхтарик

Я прокинулась дуже рано. Мама вже була на ногах, оскільки звикла проводжати мене на роботу, і обов’язково, побажати гарного чергування. Я працюю в клініці. Поснідавши, взяла сумку та пакет з перекусом і поспішила до ліфта. Освітлення там не було, тому натрапивши на перешкоду, я ввімкнула ліхтарик.

Посвітивши ліхтариком, я зрозуміла, що ця перешкода, це пакет зі сміттям…

Я покликала маму і спитала у неї:

– Що ж це таке, мамо?

Мама вийшла з квартири і подивилася на пакет для сміття. А потім ми стали думати: як нам краще вчинити?

Ми були впевнені, що знаємо, хто нам поставив цей сміттєвий пакет під двері. Це, звичайно, зробила наша сусідка – Людмила Іванівна.

До неї йти було марно. Просто Людмила Іванівна дуже любить різного роду “бурі”. В неї кепський характер і вона завжди всім незадоволена.

Людмила Іванівна вже багато років тому розлучилася з дядьком Володею. Але вони не розміняли свою квартиру. Їхні діти вже давно виросли та створили свої сім’ї.

Колишній чоловік Людмили Іванівни, дядько Вова дуже добрий. Він працьовитий, добрий і м’який.

Оскільки Людмила Іванівна постійно відмовлялася від розміну квартири, то вони продовжували жити разом із дядьком Володею навіть після розлучення. Але хіба це було життя? Та вони ж постійно в квартирі влаштовували “бурю”! Звичайно ж, дядькові Володі це за всі ці роки накипіло. Він не витримав такого життя та поїхав.

Він забрав свою маму та переїхав жити в інше місто. На новому місці йому пощастило: на новій роботі він познайомився з дуже гарною жінкою, і вони почали разом жити. А коли про те, що в її чоловіка все добре, дізналася Людмила Іванівна, вона сильно змінилася, в гіршу сторону звісно.

Вона була обурена навіть на нас з мамою. За що? Та тому що дядько Володя нам часто допомагав, коли нам була потрібна його допомога. Адже ми жили з мамою тільки вдвох, і нам дуже потрібна була чоловіча допомога. Дядько Володя нам лампочки міняв і все ремонтував у квартирі.

І ось два місяці тому дядько Володя купив будинок зі своєю новою жінкою та перевозив туди свої речі. Дядько Володя поїхав 3 дні тому. Він зібрав свої останні речі. Мабуть, він поспішав і забув викинути сміття.

У Людмили Іванівни та її чоловіка були навіть різні пакети для сміття. Ось Людмила Іванівна і поставила нам під двері пакет зі сміттям свого колишнього чоловіка. Напевно, вона думала так: “Ви з ним дружили, от і виносіть після нього сміття!”

Мама у мене спокійна і не любить ні з ким з’ясовувати стосунки. Ось тому вона просто винесла сміттєвий пакет у сміттєвий бак, який стояв біля нашого будинку. І нічого не сказала Людмилі Іванівні.

– Краще, Улянко, з такою жінкою взагалі не спілкуватись. Адже вона тільки й чекає, що ми прийдемо і будемо з нею з’ясовувати стосунки, а вона випустить пар. Я цього не хочу. А викинути сміття мені зовсім неважко! – Заспокоїла мене моя мама.

А що б ви зробили в цій ситуації?

Фото ілюстративне