Я пропрацювала в цій сім’ї більше трьох років, тому й бачила все на власні очі. Більше того, вони навіть не приховували своє життя від мене. Власником будинку був дідок, інакше його назвати не можу. Чоловік керував декількома компаніями. В дружини, на цей раз, він взяв собі дев’ятнадцятирічну Олесю. Спершу жили добре, нічого не скажу, але через два роки все змінилося. – Ось тобі, 50 тисяч, але ти – “закриваєш на все очі”.
Ярина змалку мріяла стати вчителькою. Все завдяки тому, що в її сім’ї було ціле покоління вчителів — і мама, і тато, і дідусь із бабусею з обох боків. Значить, і їй треба було вибрати таку саму професію, тим більше, що дітей вона дуже любила і мріяла навчити діток. А тому, щойно закінчила школу, тут же вступила до педагогічного університету. Навчання давалося Ярині досить легко.
А коли Ярина закінчила університет і пішла працювати за своїм покликанням, вже з другої зарплати зрозуміла, що не так вже й добре на цьому шляху. Для того, щоб мати нормальну зарплату, треба мати досвід, та й не аби який, а хоча б 20 років. Але звідки в неї, молодої дівчини, він візьметься. Та й життя особисте якось треба влаштовувати, житло своє купувати. Не хотіла вона з батьками жити. А щоб на вчительську зарплату купити квартиру, треба років 30 працювати, і те, хто його знає чи вийде.
Якось одна подруга Ярини, з якою вони разом навчалися в університеті, порадила їй роботу — прибирати в домі заможних людей. Звичайно, тут же увімкнулась гордість дівчини. Як це я, інтелігентна людина, митиму ванни тих, у кого грошей більше. Ні, ніколи. Це так вона думала спочатку, але коли отримала чергову мізерну зарплату, одразу ж звільнилася і пішла мити ванни багатих.
Незважаючи на якісь неприємні відчуття, мовляв, гордість, працювала Ярина добре, дуже добре. Вже з чим, але з прибиранням у неї все було налагоджене з самого дитинства. Найбільше її тішило те, що багаті люди не соромилися перед прислугою з’ясовувати стосунки між собою. Та й кожен багатий будинок мав свої таємниці, свої нещастя. Взяти навіть кілька прикладів.
Якось працювала Ярина в сім’ї, де батьки дуже багаті, у них двоє дітей дорослих. Але ті настільки погано були виховані, що за наявності грошей і зв’язків, почувалися богами. Батьки ж втомилися їх витягувати з постійних гулянок. Хіба це сім’я?
Була сім’я, у якій жінка з несусвітними багатствами. Дітей у неї немає, лише родичі. І коли ті приїжджали в гості, вона наказувала прислугам усі дорогі речі ховати до величезного сейфу під замок. Біля сейфа завжди сиділи три добермани, досить злого характеру. Боялася тітонька, що її обкрадуть свої ж. Вважала, що ті їй сильно заздрять. Хоча насправді рідня її терпіти не могла і приїжджала хіба що для того, щоб насититись заморськими делікатесами.
Ще одна сім’я – чоловік і жінка середніх років. Обидвоє були зайняті виключно своєю роботою і навіть час не проводили один з одним. А коли влаштовували прийом у будинку, одразу ж грали ролі щасливої родини.
Чергова сім’я — пузатий дід 60-ти років із дуже широким гаманцем, одружився з молодою дамочкою, яка б йому онукою могла бути. Жили вони разом рік, другий, вона йому вже й не потрібна була, але розлучається він не хотів. Постійно приводив у будинок інших жінок, перед цим давши Олесі пачку грошей, щоб вона мовчала. Ось вам і щастя?
Багато хто вважає, що якщо в будинку є гроші, то є й щастя. Але це не завжди так. Влада і гроші роблять з людей – “не людей”!
Погоджуєтесь зі мною?
Фото ілюстративне
