fbpx
життєві історії
Я просто ігнорю батьків дружини, лише так з ними і треба. Хоча коли женився, не припускав навіть, що з тещею і тестем будуть непорозуміння. Та на ділі все вийшло інакше і набагато гірше, ніж я міг собі навіть уявити. Просто все, до чого звикли в своєму житті тесть і теща, вважалося обов’язковим для всіх, в тому числі і для мене. Не на того напали! Одружений я 30 років. Хочу дати пораду

Я просто ігнорю батьків дружини, лише так з ними і треба! Хоча коли женився, не припускав навіть, що з тещею і тестем будуть непорозуміння. Та на ділі все вийшло інакше і набагато гірше, ніж я міг собі навіть уявити. Просто все, до чого звикли в своєму житті тесть і теща, вважалося обов’язковим для всіх, в тому числі і для мене. Не на того напали!

Коли я женився, не припускав навіть, що з тещею і тестем будуть непорозуміння, що можуть бути нашарування у взаєминах з ними. Все мені тоді уявлялося в рожевому світлі. Та на ділі все вийшло інакше і набагато гірше, ніж я міг собі навіть уявити.

Мої тесть і теща жили своєю сім’єю і все, до чого вони звикли, вважалося обов’язковим для всіх, в тому числі і для мене. Будь-яка дрібниця, невідповідна їх способу життя, сприймалася ними як загроза їх існуванню.

Скандали стали щоденною нормою і закінчилися лише тоді, коли ми з дружиною відділилися, зробивши другий вихід з будинку.

І ось, коли минула велика кількість часу – а я вже одружений 31 рік – можу дати тільки порад всім чоловікам, які збираються жити з батьками, особливо дружини: не робіть так!

Життя з тестем і тещею може зруйнувати не тільки родину, але й життя. Колись мені батько казав, що перш ніж одружитися, потрібно подумати про те, куди ти приведеш дружину, але я послухав дружину, а не його.

А Ольга моя твердила, що будинок у її батьків великий, вона одна у батьків, який сенс платити за оренду житла чи збирати на своє: все одно нам все лишиться.

Після того, як почалися конфлікти, закиди, що я цей будинок не будував, не вкладав гроші, я сказав дружині, що або ми переїжджаємо, або розлучаємося. Але в цей момент дізнався, що вона чекає дитинку. Залишилися, вирішивши, що після народження дитини будемо шукати житло.

Та коли народився онук, тесть і теща вщухли, боялися, що заберемо онука. За цей час я вже побудував літню кухню, лазню, робив поступово ремонт у всьому домі – кидати все це було шкода.

Потім народився другий син, і я зрозумів, що нікуди ми звідси вже не поїдемо і потрібно якось миритися.

Дружина вийшла на роботу, було зручно: діти з дідом і бабою, все ж краще, ніж садок. Так і пройшли роки.

Зараз я дуже шкодую, що так прожив весь час, як в чужому домі, де ти ні на що не маєш права. З роками я просто перестав звертати уваги на батьків дружини, навчився їх ігнорувати. Так роблю і досі. Зате ми купили з дружиною для синів своїх квартири, щоб не жили у чужих людей, як оце я. Чим далі – тим рідніше.

Зараз теща вже намагається догодити нам і мені, але для мене вона так і залишилася чужою склочною людиною. Я просто її ігнорую, тим більше що в будинку добудували дві кімнати і зробили окремий вихід.

Тесть часто приходить посидіти, поговорити, але я посилаюся на зайнятість. Мені з ним нема про що говорити, хіба що згадати, як вони гнобили мене всі ці роки, розуміючи, що я не кину сім’ю.

Ні, я не бажаю цим людям ніякого зда, нехай живуть дружно і довго. Але моєю родиною вони не стали. Чи то тому, що я не прогнувся під них, чи то вони й самі не надто прагнули мене бачити своїм сином. Не тільки “невістка – в горлі кістака”, з зятями буває так само.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook