Я вийшла заміж 12 років тому. Зараз нашим з Богданом діткам 10 і 7 років, у нас син і донечка. Живемо ми окремо від усіх батьків, купили з чоловіком самі собі квартиру після заробітків в Італії. Словом, ми нормальна звичайна родина. От тільки вчора ввечері дещо сталося дуже неприємне і як раніше вже не буде.
Хочу сказати два слова про наших батьків. І з тими, і з тими у нас нормальні стосунки, живемо всі в одному місті, батьки чоловіка ближче, мої – в більш дальньому районі. І тих і тих провідуємо, нерідко проводимо з батьками по черзі вихідні й родинні свята.
Є у нас в родині таке розділення, яке всім, в принципі підходить. Справа в тому, що мама Богдана, моя свекруха, жінка побожна, кожні вихідні ходить на богослужіння, не пропускає жодного, якщо тільки немає серйозної причини. Також вона дуже серйозно ставиться до релігійних свят, ну й свекор разом з нею.
Тому всі православні визначні дати, іменини ми святкуємо зі свекрами. тобто – Різдво, Василя, Великдень, Воздвиження, Покрову і так далі.
Мої батьки в цьому плані люди простіші, дотримуються класичних релігійних традицій, які стосуються Різдва чи Паски, але не більше. Зате мої люблять відзначати різні сімейні річниці, професійні й народні свята. Тобто у такі дати ми переважно з моїми татом і мамою, з родиною моєї сестри.
Ну а тепер про сьогодні. Звичайно, наді дітки – це вже сучасні дітки, і вони, крім традиційних для їхніх батьків і бабусів-дідусів свят, вже знають нові, люблять їх, готуються, святкують.
Так було і вчора з Геловіном. Діти зарані придумали собі костюми, самі одне одного розмалювали. Я наготувала печива гарбузового і кексів, склала в кошик. Малі взяли солодощі й побігли до кількох друзів, бо їхні батьки їх запросили в цей день зайти, а до нас, у свою чергу, навідалися їхні діти.
А до останніх син і дочка завітали до бабусі й дідуся, тобто до моїх свекрів. Але з дітьми там повелися просто по-свинськи! Уявіть – вони їх не пустили в квартиру! Це ж треба було! Подивилася свекруха у вічко, побачила їх в костюмах і з розмальованими личками – і на відкрила! Сказала їм, що в такому вигляді гріх бігати вулицями і щоб вони йшли додому.
Малі прибігли всі в сльозах! Я їх в машину – і до своєї мами! там нас зустріли, дітей обійняли, а за солодощі дали по 200 гривень. напоїли какао. Настій у малечі одразу покращився!
А от я досі просто киплю вся! Більше свекруху й знати не хочу і на поріг не впущу, так їй подзвонила і сказала, і чоловіку також! Бо це для мене неприпустима ситуація! Квартира у нас навпіл з чоловіком, і я його маму більше бачити тут не збираюся!
Автор – Олена К.
Фото ілюстративне, авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.