– …Я просто не уявляю, що робити! – сумно розповідає пенсіонерка Варвара Тимофіївна. – Онука маленького шкода. Невістка цілий день сидить за комп’ютером. Ні, не розважається – працює. Але онучок один лежить в ліжечку цілими днями. Це ж не має так бути!
Надя – тридцятирічна невістка Варвари Тимофіївни, дружина її єдиного сина і матір тримісячного онука. У шлюбі вже сім років і весь цей час свекруха і невістка прекрасно ладили.
Втім, ділити їм було нічого: разом ніколи не жили, на одній кухні не готували. Все спілкування зводилося до рідкісних зустрічей у свята.
Варвара Тимофіївна раніше тільки встигала нахвалювати невістку всім знайомим.
– Надюша у нас просто неймовірна! – розповідала вона. – П’ять мов знає! Уявляєте – п’ять! По-англійськи і по-іспанськи вільно говорить, просто от не задумуючись! Працює перекладачем – відмінна професія для жінки! Завжди гарантований шматок хліба. До того ж і працювати можна з дому, якщо треба. Для сім’ї, для дітей дуже зручно…
Надія і правда працювала до самого народження дитини – останні тижні вже з дому і відновила трудову діяльність відразу ж після виписки. Благо, що присутні в офісі їй не було потрібно. Дитина народилася дуже спокійною, і молода мати встигає за день виконати досить-таки великий обсяг роботи.
– Тільки ось чим далі, тим більше мені це все не подобається! – зітхає Варвара Тимофіївна. – Надя цілий день за роботою. Малюка погодує, переодягне, в ліжечко покладе, мультики включить і знову за комп’ютер. Щоб малюк розвивався, з ним спілкуватися треба. Грати, розмовляти, на ручки брати…
– Так ти б допомогла невістці-то, – каже Варварі Тимофіївні подруга. – Поки вона працює і позаймалася б з малюком…
– Пробувала! На третій день мене виставили геть, з того часу до онука особливо і не підпускають. Надія заявила, що я балую дитини, “привчаю до рук”. Він, мовляв, після мого відходу взагалі лежати один не хоче, на руки проситься, плаче. А їй працювати треба, щоб кваліфікацію не втратити… Цілодобово працює! Хоча прямо необхідності такої немає. Син заробляє нормально і сім’ю забезпечує…
– Ну няню б взяли!
– Так і няню не хочуть з цієї ж причини. За кілька годин вона дитину до рук привчить. Невістка вважає, що цього не потрібно, у них все в порядку. А я прямо вже накрутила себе… Боюся – раптом онук відстане в розвитку, а? Раптом потім не надолужимо?
Невістка Надія нічого особливого в тому, що відбувається не бачить, побоювання свекрухи вважає дурницею. Дитина не страждає. Він ситий, сухий, в теплі, а бабусі просто дах знесло на грунті пізнього онука. Про те, щоб взяти няню на повний робочий день, невістка і чути не хоче.
Вона не для няні народжувала.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
