Я просто отетеріла, коли побачила, що свекруха дістає на стіл у моєї зовиці, тобто своєї молодшої дочки! Позавчора вона була у нас, поклала на стіл одну шоколадку, дітям по 200 євро дала – на тому і все!
Мама мого чоловіка багато років була на заробітках в Іспанії. Зараз вона там вже має можна сказати родину – живе з якимось іспанцем, працює в його крамниці старшою.
Поїхала вона, коли ми з Ромою вже зустрічалися, а його молодша сестра Люба школу закінчувала. З Люблю залишилися жити матір свекрухи Надія Степанівна. З чоловіком свекруха давно розлучилася, той був якимось непутящим і десь завіявся, що ніхто й не знає.
Йшли роки. Ми нарешті переїхали з орендованої квартири у власну, трикімнатну. Половину суми додала, дякувати їй, свекруха, половину ми зібрали самі.
Мої батьки живуть в селі, грошима вони допомогти майже не можуть, зате ми й зараз їмо буквально з їхнього городу і саду.
Але дала нам гроші Ольга Семенівна не просто так, натомість ми мали забрати від Люби її матір, адже у Люби троє дітей в двушці одне за одним народилося, а у нас двоє в трикімнатній.
Та й від бабусі Любі вже не стільки допомоги щ дітьми, скільки клопоту, вона почала багато що забувати, витворити дивні речі.
Оскільки ми відчували, що повинні свекрусі за ті гроші на квартиру, то погодилися. Переїхала Надія Степанівна до нас.
Вона хороша людина, тобто була раніше. Зараз з бабусею чоловіка дуже не просто, я навіть роботи пішла, бо її не можна саму вдома залишити. Різне може втнути.
Ну наприклад, може з каструлі з супом броколі руками повикидати, бо не їсть її. Може не спати всю ніч і ходити по квартирі співати. Та всього не опишеш. Словом, весело нам живеться.
І ось минулого тижня приїхала на місяць Ольга Семенівна додому. В неї тут ще однушка є, яку вона років 10 тому придбала, щоб не обтяжувати на Любу, на нас, коли приїжджає в Україну.
Ну але в гості вона до всіх нас, звичайно, приходить, це свята традиція. Коли мама чоловіка у нас, приходить і Люба з родиною, і навпаки, коли сімейна вечеря у зовиці – йдемо туди ми.
Цього разу мама чоловіка спочатку прийшла до нас кілька днів тому, а вчора було застілля в Люби.
І знаєте, я просто отетеріла, коли побачила, що свекруха дістає на стіл у моєї зовиці, тобто своєї молодшої дочки!
Позавчора вона була у нас, поклала на стіл одну шоколадку, дітям по 200 євро дала – на тому і все! А тут – делікатеси, дорогезне червоненьке, оригінальні парфуми, брендові речі.
Вдома мого чоловіка чекала серйозна розмова. Я втомилася, досить з мене, та ще й таке відношення. Поки його мама по Іспаніях, я доглядаю його бабусю, свекрухину матір.
Отже, мене це більше не влаштовує, так я і заявила Роману. Я хочу на роботу, в люди. Хай зовиця забирає Надію Степанівну, або в пансіонат свекруха маму хай віддасть – у неї фінанси дозволяють.
Ну або свекруха має мені платити гідно. Чи я не права?
Чоловік сказав, що поговорить з мамою, що підтримує мене. Чим все це закінчиться, я ще не знаю, але відступати не збираюся!
Автор – Олена К.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Недавні записи
- Вже було назначено дату весілля, ми з Лесею вирішили побратися 25 листопада. І раптом батько запрошує мене в ресторан на вечерю, сказав, аби я прийшов сам для серйозної розмови. Виявляється, в моїй родині є таємниця. І як тепер бути – я не знаю. Батько хоче вписати його у спадок
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?