fbpx
життєві історії
Я просто отетеріла, коли побачила, що свекруха дістає на стіл у моєї зовиці, тобто своєї молодшої дочки! Позавчора вона була у нас, поклала на стіл одну шоколадку, дітям по 200 євро дала – на тому і все! А тут – делікатеси, дорогезне червоненьке, оригінальні парфуми, брендові речі. Вдома мого чоловіка чекала серйозна розмова. Поки його мама по Іспаніях, я доглядаю його бабусю, свекрухину матір. Хай зовиця забирає, або в пансіонат. Ну або свекруха має мені платити гідно. Може з каструлі з супом броколі руками повикидати, бо не їсть її. Може не спати всю ніч і ходити по квартирі співати

Я просто отетеріла, коли побачила, що свекруха дістає на стіл у моєї зовиці, тобто своєї молодшої дочки! Позавчора вона була у нас, поклала на стіл одну шоколадку, дітям по 200 євро дала – на тому і все!

Мама мого чоловіка багато років була на заробітках в Іспанії. Зараз вона там вже має можна сказати родину – живе з якимось іспанцем, працює в його крамниці старшою.

Поїхала вона, коли ми з Ромою вже зустрічалися, а його молодша сестра Люба школу закінчувала. З Люблю залишилися жити матір свекрухи Надія Степанівна. З чоловіком свекруха давно розлучилася, той був якимось непутящим і десь завіявся, що ніхто й не знає.

Йшли роки. Ми нарешті переїхали з орендованої квартири у власну, трикімнатну. Половину суми додала, дякувати їй, свекруха, половину ми зібрали самі.

Мої батьки живуть в селі, грошима вони допомогти майже не можуть, зате ми й зараз їмо буквально з їхнього городу і саду.

Але дала нам гроші Ольга Семенівна не просто так, натомість ми мали забрати від Люби її матір, адже у Люби троє дітей в двушці одне за одним народилося, а у нас двоє в трикімнатній.

Та й від бабусі Любі вже не стільки допомоги щ дітьми, скільки клопоту, вона почала багато що забувати, витворити дивні речі.

Оскільки ми відчували, що повинні свекрусі за ті гроші на квартиру, то погодилися. Переїхала Надія Степанівна до нас.

Вона хороша людина, тобто була раніше. Зараз з бабусею чоловіка дуже не просто, я навіть роботи пішла, бо її не можна саму вдома залишити. Різне може втнути.

Ну наприклад, може з каструлі з супом броколі руками повикидати, бо не їсть її. Може не спати всю ніч і ходити по квартирі співати. Та всього не опишеш. Словом, весело нам живеться.

І ось минулого тижня приїхала на місяць Ольга Семенівна додому. В неї тут ще однушка є, яку вона років 10 тому придбала, щоб не обтяжувати на Любу, на нас, коли приїжджає в Україну.

Ну але в гості вона до всіх нас, звичайно, приходить, це свята традиція. Коли мама чоловіка у нас, приходить і Люба з родиною, і навпаки, коли сімейна вечеря у зовиці – йдемо туди ми.

Цього разу мама чоловіка спочатку прийшла до нас кілька днів тому, а вчора було застілля в Люби.

І знаєте, я просто отетеріла, коли побачила, що свекруха дістає на стіл у моєї зовиці, тобто своєї молодшої дочки!

Позавчора вона була у нас, поклала на стіл одну шоколадку, дітям по 200 євро дала – на тому і все! А тут – делікатеси, дорогезне червоненьке, оригінальні парфуми, брендові речі.

Вдома мого чоловіка чекала серйозна розмова. Я втомилася, досить з мене, та ще й таке відношення. Поки його мама по Іспаніях, я доглядаю його бабусю, свекрухину матір.

Отже, мене це більше не влаштовує, так я і заявила Роману. Я хочу на роботу, в люди. Хай зовиця забирає Надію Степанівну, або в пансіонат свекруха маму хай віддасть – у неї фінанси дозволяють.

Ну або свекруха має мені платити гідно. Чи я не права?

Чоловік сказав, що поговорить з мамою, що підтримує мене. Чим все це закінчиться, я ще не знаю, але відступати не збираюся!

Автор – Олена К.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page