Я просто отетеріла, щиро кажучи, від такої новини, мене поставили перед фактом: виявляється, після виписки зі стаціонару мами чоловіка Тетяни Борисівни я маю двічі на день її відвідувати!
Мама чоловіка почала погано почуватися вже давно. Три тижні тому її поклали до стаціонару, щоб вона була під наглядом фахівців. Мамі Василя полегшало, і ми забрали її.
Щоправда, Тетяні Борисівні треба було ще 10 днів робити певні процедури, але оскільки вона захотіла додому, треба було щоб хтось допомагав. У мене є досвід у цій справі, але я працюю і маю двох дітей. Коли я погодилася доглядати свекруху і назвала суму, сестра чоловіка сказала, що я меркантильна жінка, і в мені немає нічого святого.
Я працюю медсестрою, щодня їзджу за викликом до тих, хто не може сам дістатися лікарні. За це я беру невелику суму, адже на дорогу йде час, і за це мені ніхто не доплачує. Словом, підробляю як можу.
При цьому я маю двох дітей-школярів, які бачать маму лише пізніми вечорами, а тато теж допізна затримується на роботі.
Зі свекрухою у нас завжди були стосунки не найтепліші. Коли Вася вирішив одружитися зі мною, Тетяна Борисівна вмовляла його передумати. Але дітей начебто прийняла і потім якось упокорилася.
Так, я знала, що жінка з дитиною від першого шлюбу – це не межа мрій. Тоді свекруха була не дуже задоволена вибором сина. Але ми з чоловіком любимо один одного, мого старшого сина він виховує як рідного. Ми зараз у скрутній фінансовій ситуації. Вже кілька років виплачуємо іпотеку, та й на меншу донечку чимало коштів йде. Із роботою зараз дуже непросто. Василь на роботі поки що тримається, хоча там поголовно скорочують штат, тож про підвищення зарплати й мови не може бути.
Підробіток допомагає нам триматися на плаву, хоч ми й виснажуємося. Тому я не стала безкоштовно погоджуватися на прохання сестри чоловіка. Свого часу, до речі, Тетяна Борисівна не погодилася подивитися за моїм сином, коли мені треба було піти по роботі. А зараз її дочка каже, що вже на той момент її мамі нездужалося і вона не хотіла на себе брати відповідальність.
Я не ображаюся, але й мене зрозуміти ніхто не схотів.
Коли сестра чоловіка залишилася в декреті, вона вирішила більше не виходити на роботу, а зайнятися манікюром у себе вдома. Виділила кімнату, закупила все потрібне, пройшла курси майстрів манікюру. Потім Аліна почала робити пробний манікюр безкоштовно всім знайомим. А коли навчилася, то й з рідних, зокрема з мене, брала повну вартість процедури.
А тепер Аліна каже, що не по-людськи брати гроші з рідних людей. Коли я їй про це сказала, зовиця тільки викотила очі: «Це різні речі», – каже.
На даний час в допомозі мамі чоловіка я відмовити не можу, особливо з такої дрібниці, справа в іншому. Тетяні Борисівні треба пройти відновлювальний десятиденний курс, який включає доглядові процедури двічі на день. Для цього необхідно, щоб знаюча людина відвідувала стареньку вранці та ввечері.
У мене робота не стабільна: один день замовлення є, і я виїжджаю, а буває так, що тиждень із дітьми вдома сиджу. Діти сидять удома самі, бо грошей на няньку немає. Заробіток хисткий, а няні треба платити постійно, та й дорого це. Пощастило, що син на дистанційному навчанні, тепер він дивиться за малечею.
Аліна каже, що дорого їм виходить мені платити. Мовляв, віддадуть пенсію матері на процедури. Але я й так беру за виїзд символічну суму, щоби можна було хоч щось дітям додому принести, які сидять цілими днями в чотирьох стінах.
А тепер мені пропонують кинути дітей та їздити двічі на день безкоштовно, ігноруючи мою роботу, яка приносить хоч якийсь прибуток в родину. Чи не надто це? Чоловік намагається зберігати нейтралітет, але він також погоджується, що це не вихід. Не можна бути добрим на шкоду собі та своїй сім’ї! Я так вважаю і тверда у своєму рішенні.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
