Я прожила з чоловіком немало-небагато – 20-ть років. У нас два сина – підлітки. І ось в такий важкий для них час, Ігор вирішив піти до іншої жінки. Я все розумію, вона молода, симпатична, але що тепер робити мені? – Давай так, я закриваю очі на твої походеньки до неї, але ти з дому не йдеш. – Що ти надумала? Такого не буде
Двадцять років! Ми з ним прожили двадцять років, розумієш? Це майже все життя. І тепер мене ніби залишають в камері, де немає повітря…
Ми сиділи в вечірньому кафе, Валя замовила чай, але навіть його не пила. Їй було погано. Її чоловік зустрів на багато молодшу жінку, звичайна історія. Але ми не про чоловіка.
У них двоє хлопчиків, підлітки. У цьому віці діти егоїсти, вони, звичайно, маму шкодували, але так, по-швидкому – і бігти на тусовку.
Валя стала благати чоловіка. У них же діти, у них все було так добре. Валя ридала, дивився чоловікові в очі, але той відповідав, що вже все вирішив, з синами буде обов’язково проводити час, і що взагалі скоро у Валі життя налагодиться.
Валя сказала, що не переживе його відхід Чоловік відмахнувся: перестань! Тоді Валя вимовила зовсім принизливі слова. Вона буде чоловікові дозволяти зустрічатися зі своєю дівчиною, аби той залишався в сім’ї. “Будь з нею на вихідні, на свята, тільки будь з нами. Я не зможу без тебе”.
Чоловік пішов, сказав, що інші речі забере пізніше. Валя сіла на підлогу тут же, в передпокої. Добре, що сини були десь з друзями, не вдома. Що не бачили маму в стані тканинної ляльки.
Скільки Валя так просиділа – не пам’ятає. Каже, що до темряви. Вона лягла на ліжко, накрилася подушкою. Але і тут халепа, у подушки був запах чоловіка.
Чоловік був всюди, в кожній дрібниці, в кожній чашці, в малюнку шпалер, у ванній залишився його гель після гоління. Цей гель немов заповнив усі судини і артерії Валі, їй здавалося, що вона сходить з розуму.
Валя спершу кинулася до подруг: що робити? Ну ті порадили теж собі швидко когось “завести”. І втішитися, і чоловікові “віддати” тою ж монетою.
– Але коли мені цим займатися? – говорила мені Валя. – Двоє старшокласників дома, сама працюю, приходжу ввечері, сил уже немає. Та й якщо зовсім відверто: не хочу я особливо нікого. У мене один чоловік все життя, розумієш.
Потім Валя відправилася до психолога. О, це улюблене заняття всіх жінок, коли у них щось не так. Відразу до цього спеціаліста. Жінка впевнена, що той точно допоможе. Точно врятує.
Спеціаліст довго вислуховував Валю з похмурим обличчям. Потім сказав, що треба взяти себе в руки, треба бути сильною, треба намітити в життя нові цілі…
– Ну які цілі? – сказала мені Валя з досадою. – У мене все життя була лише одна мета – сім’я. І ми були гарною родиною, поки…
Тут вона заплакала, мені довелося її обійняти за плечі, на правах старого друга. Люди за іншими столиками поглядали на нас з цікавістю і роздратуванням. Валя своїм обличчям і сльозами псувала їх милий затишний вечір.
Я переконав Валю випити вина. Вона трохи розвеселилася. Але ми обидва добре знали: це лише коротка відстрочка реальності. Через дві години Валя повернеться додому, побачить в передпокої куртку чоловіка, яку той ще не забрав – і знову туга і відчуття, ніби повітря відкачали з квартири.
Коли ми вийшли з кафе, Валя сказала: “Олексію, я не знаю, що робити. Порадь. Як мені його повернути? А?”.
Я не міг дати їй ніяку пораду. Я сам чоловік, я сам поступив з дружиною таким же чином.
Через тиждень я до неї приїхав, вигадавши нікчемний привід. Валя схудла, виглядала дуже кепсько. Їй було всього сорок три, але здавалося, що за тиждень вона прожила десять років. У раковині був немитий посуд. Такого я раніше не бачив у Валі, вона чистюля. Прийшов її старший син: “Мам, а що на обід?”
Валя дала йому гроші, щоб сходив за сосисками. Це Валька, яка завжди чудово готувала. Вона робила плов краще, ніж всі знайомі мені кулінари-чоловіки. Я з’їдав по три порції і жадібно дивився на четверту.
Коли сини пішли в магазин, Валя сказала, що їй порадили відмінну “чаклунку”, зробить що завгодно. Тут я не витримав: “Припини! Саме вона зведе тебе з розуму остаточно. Ти ж економіст за освітою, ти ж раціонально мисляча людина. Про що ти говориш?”
“А які ще способи?” – байдуже промовила Валя.
Але у мене вже була готова для неї порада. Цього разу я підготувався.
Жити так само, як до цього. У тому ж режимі, як попередні двадцять років. Рано вставати. Мити посуд. Готувати обіди. Дивитися кіно. Читати журнали. Робити свій фірмовий плов. Ходити на манікюр. Пофарбувати волосся, нарешті!
“А що у мене з волоссям?” – стривожилася Валя.
“Слухай, ну геть сивину вже видно”.
“Валя, я хоч і чоловік, але не зовсім ідіот. І ось що – придумай собі заняття на вихідні. Ну хоч співай в хоровому гуртку”
І я порадив ще дуже важливе: ніяких більше розмов про чоловіка з подружками і співробітницями. Запитають, як справи – відповідати: все нормально. Наполягатимуть – різко, але невимушено змінювати тему. Ніяких психологічних екзерсисів, вистачить. Співчуття тільки посилює нудьгу.
Незабаром прийшли сини. Я закрився з ними в кімнаті і провів інструктаж. Насамперед зібрати всі речі батька. І віддати їх йому. Але щоб він сюди не приходив. В іншому місці. І друге: постійно хвалити маму за обіди, за порядок, за все на світі. Пацани кивнули.
Через місяць Валя сама покликала мене на свій плов. У квартирі була чистота. Валя пофарбувала волосся. Але головне – я побачив, що в очах немає тієї туги.
“Знаєш, – сказала вона. – Я стала ходити на танці”
“Які ще танці?”
“Бальні. Я ж в дитинстві вчилася”.
За цілий вечір вона ні разу не сказала про чоловіка. Ні, я знаю, що вона не видалила його з пам’яті, і не викреслила з життя. Таке взагалі неможливо. Але Валя ожила. Почала дихати заново.
… У жінок могутня психіка. Крутіше, ніж у чоловіків, як би дивно це не звучало. Жінка може все втратити, майже зникнути – і відродитись. До речі, тому жінки та й живуть набагато довше за чоловіків. У них набагато більший запас міцності.
Валі потрібно просто було повернутися в той ритм, до якого вона звикла. З якого її збив чоловік зі своїм раптовим відходом. Жінці важливі прості і ясні суті життя, важливий розмірений хід подій, важливо розписувати кожен день, тиждень, місяць. Не полишаючи прогалин. В цьому її порятунок.
А чоловік, що чоловік? Хай робить собі що хоче.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
