Знаєте, в мене доволі не стандартна ситуація.
Я вийшла заміж, ще коли мені був 21 рік. Тоді я була молодою, мені хотілося пожити для себе. Олег ж працював в офісі і дитина це останнє, що треба було йому. Чоловік хотів допрацюватися до підвищення і йому це вдалося.
Спочатку це потрібно було працювати майже 24/7, але пізніше звиклося.
Я була щасливою, могла дозволити собі все, що я хочу. В якийсь момент в мене й не було більше потреб, адже були дорогі гаджети, брендовий одяг і аксесуари. Ми з чоловіком багато подорожували, відкривали собі світ у повній красі.
Але це було не так часто, все-таки більше часу ми проводили не за кордоном, а дома.
В якийсь момент Олег запропонував мені взагалі не працювати, адже міг забезпечити мене самостійно.
Відверто зізнаюся, перші місяці були, як в казці. Я робила все, що відкладала на потім. Але в якийсь момент вже й завершилося те, що я б хотіла зробити.
Мої дні стали нуднішими. Чоловік на роботі, подруги теж хто в офісі, хто в салоні. Звісно я намагалася себе зайняти, наприклад, походом в спорт зал, але все-таки мені потрібно було щось інше.
Я дуже любила свого чоловіка, але мені було важко приходити в пусту квартиру. З Олегом виходило все менше бачитися. То мій чоловік на нараді, то якісь там звіти і затримується.
Бувало й таке, що коли Олег ішов на роботу я ще спала, а коли приходив з роботи, то вже спала.
Я відчула, що дуже самотня і вирішила завести песика. Чоловік цю ідею підтримав і зовсім скоро подарував мені мопса.
Маленького друга ми назвали Джек, адже в нього біля очей була чорненька шерсть. Він став моїм найкращим другом і тепер я була зайнята тим, що його вигулювала.
Звісно песик це приємно. Він наповнював моє життя радістю. Але, коли я почала гуляти з Джеком то зрозуміла, що насправді мені до щастя не вистачає дитини.
Я поділася з чоловіком своїм бажанням про малюка, на що він дуже категорично відреагував.
Олег сказав почекати мовляв поки не до того. Мій чоловік вміло мене переконав, що поки що материнство не потрібно ні мені, ні нам.
Якось після тієї розмови я відклала ту думку. Хоча деякі подруги мені радили це зробити будь-якими способами. Хоч в кінцевому результаті я б отримала дитину, але мені таке не підходило.
Я продовжила проживати своє життя, спорт зал, салони краси, кафе й так по колу. Я намагалася себе чимось зайняти. Шопінг, кіно й різні ресторани.
Це все було чудовим, як я й колись мріяла. Але, на жаль, не завжди виходило провести той час з чоловіком.
Іноді буває, що заплануємо собі вечерю в чудовому ресторані. Я цілий день готуюся до зустрічі, приходжу, а потім Олег пише, що затримається і я вечеряю сама з собою.
Декілька місяців тому чоловіка підвищили. Ми продали свою однокімнатну квартиру і купити більшу і кращу на дві кімнати.
Це був чудовий період.
Я думала це буде щось, як новий медовий місяць. Спочатку все було просто чудово. Більше проводили часу разом, адже треба було все обставити.
Та зовсім скоро наші дні стали знову не такими цікавими. Олег пропадав на роботі, а тепер ще й міг спати в іншій кімнаті. Звісно, мені б хотілося хоча б в сні до нього притулитися, але чоловік казав, що він піклується про мій сон і якщо є така можливість, то краще спати окремо.
Так не могло тривати вічно і щось мусило змінитися в нашому житті. І деякі зміни таки прийшли, хоч і зовсім не очікувано.
Якось я помітила в собі дивні зміни, але коли дізналася, що чекаю дитину, то все стало на свої місця.
Я щиро зраділа і хотіла якомога швидше поділитися радістю з чоловіком. Розуміла, що це не розмова для телефону, тож вирішила зробити чарівну вечерю і попередити чоловіка, аби не затримувався.
Олег пообіцяв, що прийде якнайшвидше.
Я приготувала чудову вечерю, аби повідомити чоловіку про свій цікавий стан. Олег же як завжди прийшов додому пізно. Вечеря остигла, а мій настрій помітно погіршився. В цій обстановці я й намагалася сповістити свого чоловіка про ту неймовірну новину.
Як тільки Олег дізнався, то дуже розсердився. Почав говорити, що зараз і так багато роботи і йому не до дітей.
Чоловік почав прямо говорити, що йому це не потрібно… Так минув наш вечір
Зранку мене зустрів букет квітів і записка в якій писало “Я погарячкував, ми маємо поговорити. Й поки не пізно прийти спільного висновку, щоб вирішити цю проблему”.
Мені стало дуже прикро. Хоч я завжди любила квіти, але того разу я просто викинула їх в смітник.
Як би ви вчинили на моєму місці? Чи варто залишити того чоловіка, для якого власне дитя, це помилка?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
