Я приготувала святкову вечерю і чекала чоловіка додому, але він на диво запізнювався. Ми з дітьми чекали його годину. Нарешті він написав мені смс, що затримається на роботі. Всередині я кипіла від люті, але я нічого не показувала перед дітьми. Коли Остап таки з’явився, в нас була серйозна розмова
Кожні стосунки потребують “догляду”. Якщо ви не віддані любові, вона може зникнути зі стосунків. І ви навіть не помітите, як це сталося. Я заміжня п’ятнадцять років і переживаю саме цю проблему з чоловіком.
Мій чоловік Остап чудова людина. Він працьовитий, готує і допомагає мені з нашими трьома дітьми. З усіх кутків чую, як мені всі заздрять, що такого чоловіка важко знайти. Але є й інша сторона медалі. Ми не дуже добре ставимося один до одного.
Я не знаю, коли це сталося. Коли ми так відчужилися, що стали просто сусідами по кімнаті. Можливо, виною тому народження трьох наших дітей. Коли вони були зовсім маленькими, просто не вистачало часу на будь-яку романтику. Я відчувала себе настільки зворушеною дитячими обіймами, що навіть не думала просити про що-небудь чоловіка.
Так потроху зникли з нашого життя швидкоплинні дотики, як-ось взятися за руку, коли ми йдемо по вулиці, чи навіть звичайні для когось іншого обійми…
Вибачте, але з дітьми на руках не залишалося часу на якусь романтику. Я просто відпустила це. Можливо, якби я тоді вжила певних заходів, справа б так далеко не дійшла.
Остап забув про мій день народження. Тиждень тому мені виповнилося сорок два. Досить поважний вік, але зараз, коли мені за сорок, я з почуттям гумору ставлюся до нових зморшок. У мене була готова вечеря та торт зі свічками. Мені вже зранку було дивно, що він не вітає мене як завжди. Ще буквально минулого року я прокинулась в свій день народження вій його уваги і кави з круасаном в ліжко, а цього разу нічого. Я не хотіла нічого говорити, щоб він не подумав, що я від нього цього вимагаю.
День минув нормально, я приготувала святкову вечерю і чекала чоловіка додому. Але він на диво запізнювався. Ми з дітьми чекали його годину. Нарешті він написав мені смс, що затримається на роботі. Всередині я кипіла від люті, але я нічого не показувала перед дітьми.
Я обговорила це з ним, коли він прийшов додому ввечері.
– Невже ми справді настільки відчужені, що ти забув про мій день народження? — запитала я. І тут його осяяло. Остап відразу почав вибачатися, що у нього багато роботи, і він компенсує це мені на вихідних. Я не можу довго на нього злитися, але це все одно засмучує мене.
Я боюся, що наші стосунки не налагодяться. Які ми “рідні люди”, якщо мій чоловік не пам’ятає мого дня народження? Я не збираюся відразу подавати на розлучення через такий вчинок, але хотілося б це виправити. Я б хотіла, щоб ми знову могли жити разом. Але не як співмешканці, а як закохана пара.
Що я роблю не так?
Як це виправити?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua