fbpx

Я прийшла з роботи і побачила на дивані сина. Стас вже одружений, йому двадцять п’ять, і він з дружиною живе окремо. Ми бачимось з ними у вихідні, але стараємось не лізти у їх молоду сім’ю. Та побачивши вираз обличчя сина, щось підказало, що в них не все гладко. І я не помилилася. В найцікавішому місці розмови в квартиру увійшов чоловік

Я прийшла з роботи і побачила на дивані сина. Стас вже одружений, йому двадцять п’ять, і він з дружиною живе окремо. Ми бачимось з ними у вихідні, але стараємось не лізти у їх молоду сім’ю. Та побачивши вираз обличчя сина, щось підказало, що в них не все гладко. І я не помилилася. В найцікавішому місці розмови в квартиру увійшов чоловік.

Син розлучатися зібрався, уявив себе Аленом Делоном.

Тамара Петрівна повернулася з роботи та побачила сина, який уже кілька місяців жив окремо. Зазвичай зі Стасом вона зустрічалася на вихідних, коли той разом із дружиною приїжджав у гості, тож несподіваний візит сина не віщував нічого доброго. “Що трапилося?”, – Запитала жінка. Інтуїція їй підказувала, що нічого доброго.

– Мамо, ти не рада мене бачити?, – ніби підлабузно запитав Стас. Але у відповідь на його усмішку Тамара не посміхнулася. Вона взагалі не звикла до сентиментів, робота накладала свій відбиток. Працювала Тамара начальником відділу.

– З Софією посперечався, – відповів Стас. Він очікував, що мати якось підтримає його, але почув таке. “І що? Тепер за кожної суперечки будеш до нас навідуватися?”. Стасу не залишалося нічого, як заявити: “Ми розлучаємося. Вона хоче на мене домашні обов’язки звісити. А я чоловік, я добувач, хочу вдома відпочивати, це жіночі обов’язки”.

Тамара глянула на сина дуже суворо. Їй узагалі після важкого робочого дня хотілося прийняти душ, повечеряти, а не втирати соплі своєму синові, якому днями виповнилося 25 років. Чоловік повинен уміти справлятися з труднощами, а не шукати захисту матері з батьком.

– Що? Де ти такого нахапався? Ти що, запропонував їй звільнитися та сидіти вдома? Чи ти мамонта приніс додому? Якщо ні, то до чого такі претензії пред’являєш? Ви однаково працюєте, значить однаково повинні і з домашніми обов’язками справлятися. Ти дивися, який чоловік вишукався. Прикуси язик і навіть не заїкайся. Ми з батьком усе життя разом вирішували. І всі складнощі разом долали, інакше навіщо така сім’я потрібна.

Стас не чекав такого натиску від матері. У цей момент у кімнату зайшов батько. Він поставив на підлогу важкі сумки і запитав: Щось трапилося? Стас подумав, що батьки живуть разом стільки років, що навіть питання ставлять однакові.

– Та ось син вирішив, що його дружина повинна працювати і обслуговувати його. І розлучатися зібрався, – відповіла мати замість Стаса.

– Ну і дивак, – констатував батько. Стас спробував себе виправдати.

– Та вона не може борщ зварити, я, що повинен приходити додому і готувати?

Мати мовчки викладала продукти в холодильник, а батько відповів: “Ти знаєш, що сім’я – це як візок, який везуть два коні. Якщо один починає лінуватися, весь вантаж доводиться тягнути другому. І тоді або віз ламається, або кінь видихає. Потрібно берегти свого партнера та намагатися йому допомагати. У твоєму випадку треба берегти дружину, а не рахуватися, хто скільки зробив”.

Стас не знав навіть, що йому відповісти. Не такого прийому він чекав від батьків, думав, що його підтримають, пошкодують, а батьки немов ополчилися проти свого дорослого сина.

Стас стояв, не знаючи, що йому робити далі. Його роздум перервав голос батька: “Так і будеш далі стояти?”. Цим батько ніби показав йому, що у них з матір’ю є свої справи, а до сина вони не мають справ. Стас зрозумів, що сам повинен вирішувати свої сімейні проблеми, а не шукати підтримки у батька з матір’ю.

Він вийшов із під’їзду, Образа на дружину в нього пройшла. Стас йшов додому з бажанням помиритися і надалі допомагати дружині. І взагалі він був уражений тим, що його батьки, які обіймають такі посади, у побуті так трепетно ​​ставляться один до одного.

І ще Стасу захотілося, щоб його сім’я була такою ж дружною та міцною, як у його батьків. І щоб вони з Софією прожили довго і зберегли ті почуття, які були спочатку шлюбу.

А батьки залишилися в квартирі, розуміючи, що своїми потураннями вони тільки посприяють розлученню сина, а в житті доводиться справлятися з труднощами. І розлучення – це не завжди правильне рішення. Можливо, варто спробувати зберегти сім’ю, щоразу голову в пісок ховати не вдасться, як шукати порятунку у батьків.

А як ви вважаєте, чи правильно вчинили батьки Стаса, що так відреагували на повідомлення про розлучення? Як би ви вчинили на їхньому місці? Яку пораду ви могли б дати Стасу?

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page