Я прийшов на заняття до університету. Того дня мого плеча несподівано торкнулася жіноча рука. Я обернувся і побачив маленьку стареньку, на обличчі якої сяяла посмішка. Вона сказала:
– Привіт, красень! Мене звуть Роза. Мені 80 років. Чи можна тебе обійняти?
Я засміявся і з ентузіазмом відповів:
– Звичайно можна!
Ми міцно обійнялися.
– Що ви робите в університеті? -зЗапитав я.
Вона, жартома, відповіла:
– Я тут, щоб зустріти багатого хлопця, вийти за нього заміж та народити кількох дітей.
– Ну! А серйозно? – наполягав я. Мені стало цікаво, заради чого вона почала вчитися у такому віці.
– Я завжди мріяла мати вищу освіту! – сказала вона.
Після занять ми вирішили пообідати разом. І одразу ж стали друзями. Тепер щодня ми йшли з лекцій разом і балакали про все на світі. Я завжди із захопленням слухав цю «машину часу», коли вона ділилася зі мною мудрістю та досвідом.
Упродовж року Роза стала символом нашого університетського містечка. Вона легко знаходила спільну мову з усіма студентами. Тому ми не могли не запросити її виступити на нашому футбольному банкеті. Я ніколи не забуду, чого вона вчила нас тоді. Вона підійшла до трибуни і випадково випустила листочки із заздалегідь підготовленою мовою. Розчарована і трохи зніяковіла, вона нахилилася до мікрофона і сказала:
– Вибачте, щось я розхвилювалась… Цей віскі трохи жартує зі мною! Я вже не зможу зібрати промову, тому дозвольте мені просто розповісти вам усе, що я знаю.
Ми посміялися, а вона відкашлялася і почала:
– Ми не припиняємо грати, бо старіємо, а старіємо, бо припиняємо грати. Є лише кілька секретів того, як залишатися молодим та щасливим. По-перше, щодня ви повинні сміятися. А по-друге, у вас має бути мрія. Без мрії людина нежива. Ви навіть не уявляєте, скільки людей навколо вже неживі, але навіть не здогадуються про це!
А ще я хотіла б вам розповісти, що є велика різниця між старінням і дорослішанням. Щоб ставати старшим, особливого таланту не потрібно. Для цього взагалі нічого не потрібно робити. А ось дорослішання – це вже інша річ. Ви повинні постійно шукати можливості змінюватись та розвиватися.
І ще, ні про що ніколи не шкодуйте. Люди похилого віку, як правило, шкодують не про те, що зробили, а про те, чого не зробили.
Роза завершила свою промову, і зал вибухнув оплесками.
Через тиждень після закінчення університету Роза мирно пішла уві сні. Понад 2 тисячі студентів прийшли з нею попрощатися, щоб вшанувати пам’ять цієї чудової жінки, яка на своєму прикладі показала, що насолоджуватися життям ніколи не буває пізно!
А тепер, коли ви дочитали цю історію, поділіться цими чудовими словами зі своїми друзями. Нехай мудрі поради Рози розлетяться світом разом із пам’яттю про неї! Всім добра, любові, віри та надії! Будьмо разом!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
