Я прийшов того дня додому пізно, але Олени ще дома не було. Побачивши, що нічого немає їсти, а в квартирі повний безлад, закотив рукава і взявся до роботи.
Дружина прийшла “вчасно”, на плиті доварювалися пельмені. Того вечора у нас відбулась серйозна розмова, але поки вона ні до чого не привела. В голові засіла одна ідея, але я не знаю, як її реалізувати.
Розлучення – дуже чутлива справа. Якщо ви не хочете нашкодити іншій людині, ви повинні підходити до всього цього дуже обережно. Я все ще люблю свою дружину, але наше співіснування для мене нестерпне.
Ми з Оленою разом сім років. Дуже важливо додати, що дітей у нас немає. Ми їх хотіли, намагалися, але не вийшло. Але я з нею розлучаюся не через це. Справа в тому, що мені важко з нею у стосунках і я не можу більше мовчати і показувати всім, що в нас ідеальна сім’я.
Наші стосунки дуже незбалансовані. Мені здається, що я роблю в них абсолютно все. Я дбаю про романтику, я намагаюся зберегти іскру, і ми справді були близькі один до одного.
Я намагаюся запрошувати її на побачення, в ресторани, театри, на виставки. Але останні півтора року мені здається, що Олені все одно. Я не думаю, що їй подобається проводити час зі мною.
Але це ще не все. Я також роблю всю роботу по дому. Готую, прасую, перу та прибираю. У нас обов’язки взагалі не розділені, оскільки все на мені.
Найгірше те, що я ще й працюю і приношу в дім гроші, а ось Олена – “домогосподарка”. Я отримав вищу посаду п’ять років тому. Виявилося, що моєї зарплати вистачає, щоб утримувати нас обох, тому вона вирішила більше не виходити на роботу.
– Не те, що я ледача, не думай так. Просто робота у мене дуже напружена, і я принаймні трохи збережу свої нерви, – сказала вона мені.
З того дня Олена сиділа вдома. Вона ходить на йогу чи пілатес, зустрічається з друзями за кавою. І це все, що вона робить протягом дня.
Потім я приходжу додому з роботи і замість того, щоб спокійно відпочити, мені доводиться дуже старатися, щоб зробити наш будинок хоча б трохи придатним для життя. Я вже кілька разів говорив їй і благав, щоб вона теж почала щось робити.
– Звичайно, я обов’язково тобі допоможу, як щодо того, щоб я почала готувати? – запропонувала Олена.
Але нічого з цього вона не виконала. Вона ні в чому не стала кращою. А коли я почав м’яко натякати їй знову взятися до роботи по дому, вона просто запропонувала найняти прибиральницю.
Я був проти, у мене не така висока зарплата. Мені стало зрозуміло, що наші стосунки не мають майбутнього. Я зрозумів, що не кохаю таку Олену, а її лінь – це просто вишенька на торті.
Ось чому я вирішив розлучитися. Я просто не знаю, як обережно повідомити цю новину Олені. Я думаю, що вона не має уявлення, і це буде для неї несподіванкою.
Я хотів би сказати їй якомога ніжніше, зрештою, вона мені все ще подобається і я не хочу її образити.
Чи є колись ідеальний момент, щоб оголосити щось подібне людині?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір
- Виникло серйозне непорозуміння з дочкою. Скільки можна! Так, мені 67, я збираюся заміж, виселити квартирантів зі своєї квартири та переїжджати туди з Романом. Я виконую обов’язки домробітниці та няні і при цьому не отримую жодної віддачі натомість