Я прийшов того дня додому пізно, але Олени ще дома не було. Побачивши, що нічого немає їсти, а в квартирі повний безлад, закотив рукава і взявся до роботи.
Дружина прийшла “вчасно”, на плиті доварювалися пельмені. Того вечора у нас відбулась серйозна розмова, але поки вона ні до чого не привела. В голові засіла одна ідея, але я не знаю, як її реалізувати.
Розлучення – дуже чутлива справа. Якщо ви не хочете нашкодити іншій людині, ви повинні підходити до всього цього дуже обережно. Я все ще люблю свою дружину, але наше співіснування для мене нестерпне.
Ми з Оленою разом сім років. Дуже важливо додати, що дітей у нас немає. Ми їх хотіли, намагалися, але не вийшло. Але я з нею розлучаюся не через це. Справа в тому, що мені важко з нею у стосунках і я не можу більше мовчати і показувати всім, що в нас ідеальна сім’я.
Наші стосунки дуже незбалансовані. Мені здається, що я роблю в них абсолютно все. Я дбаю про романтику, я намагаюся зберегти іскру, і ми справді були близькі один до одного.
Я намагаюся запрошувати її на побачення, в ресторани, театри, на виставки. Але останні півтора року мені здається, що Олені все одно. Я не думаю, що їй подобається проводити час зі мною.
Але це ще не все. Я також роблю всю роботу по дому. Готую, прасую, перу та прибираю. У нас обов’язки взагалі не розділені, оскільки все на мені.
Найгірше те, що я ще й працюю і приношу в дім гроші, а ось Олена – “домогосподарка”. Я отримав вищу посаду п’ять років тому. Виявилося, що моєї зарплати вистачає, щоб утримувати нас обох, тому вона вирішила більше не виходити на роботу.
– Не те, що я ледача, не думай так. Просто робота у мене дуже напружена, і я принаймні трохи збережу свої нерви, – сказала вона мені.
З того дня Олена сиділа вдома. Вона ходить на йогу чи пілатес, зустрічається з друзями за кавою. І це все, що вона робить протягом дня.
Потім я приходжу додому з роботи і замість того, щоб спокійно відпочити, мені доводиться дуже старатися, щоб зробити наш будинок хоча б трохи придатним для життя. Я вже кілька разів говорив їй і благав, щоб вона теж почала щось робити.
– Звичайно, я обов’язково тобі допоможу, як щодо того, щоб я почала готувати? – запропонувала Олена.
Але нічого з цього вона не виконала. Вона ні в чому не стала кращою. А коли я почав м’яко натякати їй знову взятися до роботи по дому, вона просто запропонувала найняти прибиральницю.
Я був проти, у мене не така висока зарплата. Мені стало зрозуміло, що наші стосунки не мають майбутнього. Я зрозумів, що не кохаю таку Олену, а її лінь – це просто вишенька на торті.
Ось чому я вирішив розлучитися. Я просто не знаю, як обережно повідомити цю новину Олені. Я думаю, що вона не має уявлення, і це буде для неї несподіванкою.
Я хотів би сказати їй якомога ніжніше, зрештою, вона мені все ще подобається і я не хочу її образити.
Чи є колись ідеальний момент, щоб оголосити щось подібне людині?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери