fbpx
життєві історії
Я принесла для онучки сукенку і костюмчик. Невістці Олі сподобалося. А далі я отетеріла: вона відкрила барсетку сина, дістала звідти потрібну суму, простягла мені, потім взяла ще 500 гривень і собі в гаманець поклала. В мене мову відібрало, як це так – брати у чоловіка гроші без його дозволу? Я й уявити не могла

Я живу з сином в одному місті. Ми з чоловіком – в одному районі райцентру, син з родиною – в іншому, пів години від нас пішої ходи. Я вже на пенсії, тому частенько йду до сина, щось їм допомагаю, бо у сина свій будинок, маленька дитина, невістка не все встигає по господарству.

А ще я люблю щось прикупити онучці Міланці, їй два з половиною рочки. Або в секонді, або на ринку – в мене багато знайомих на нашому ринку, дві подруги якраз дитячими речами торгують. Син мені завжди гроші за речі віддає, бо він заробляє добре.

Так ось недавно йшла я до дітей і прикупила на ринку кілька речей. Я принесла для онучки сукенку і костюмчик. Невістці Олі сподобалося. Я кажу:

– От і добре, що підійшли, я рада! А ми потім з сином розрахуємося.

А Оля мені відповідає:

– Олено Вікторівно, я вам одразу гроші можу віддати. Скільки треба?

Ну, я назвала суму. А далі я отетеріла: Ольга відкрила барсетку сина (сам син на роботі був), дістала звідти потрібну суму, простягла мені, потім взяла ще 500 гривень і собі в гаманець поклала.

В мене й мову відібрало, як це так – брати у чоловіка гроші без його дозволу?

Я й уявити не могла, що в мого сина в родині такі порядки! Це ж, виходить, у мене син – ганчірочка якась? У нас в сім’ї гроші тільки у чоловіка завжди, а як мені на щось треба, я кажу чоловікові і він мені дає, скільки треба.

А тут дивися, сама вона розпоряджається незаробленими грошима! Я все Олі висловила, так вона, бачте, образилася, сказала, що я неадекватна, що гроші її чоловіка – це спільні гроші їхньої родини, вона має право їх витрачати, тим більше, на дитину.

Але я вважаю, що хоча б подзвонити чоловіку – моєму сину – вона повинна була!

Не знайшли ми порозуміння, посварилися. Речі Оля не схотіла брати, я пішла з ними додому. Проплакала кілька годин. Чоловік сказав, щоб я до них не лізла, що у нас так в родині, у них – інші порядки. Ну як так? Мені ж за сина прикро!

Ввечері подзвонив Діма, син. Сказав, що я не права, що не мала на Олю накидатися, що повинна перед нею вибачитися.

Ну в чому я винна, скажіть? Вважаю, що розпоряджатися коштами і бюджетом має той, хто заробляє, а невістка в декреті поки що. Та і взагалі виходить, що мій син ніякий не господар в родині, якщо дружина до нього в гаманець так вільно руку запускає. І це тільки початок, відчуває моя материнська душа.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page