– Маріє, ви коли-небудь чули, щоб різдвяна вечеря перетворювалася на змагання? – запитала моя колега Оксана, кидаючи на мене співчутливий погляд.
– Що ви маєте на увазі? – не стримала я здивування.
– Ну, коли замість родинного тепла починається суперництво. У мене таке кожного року. І знаєте, я вже не можу.
Я лише кивнула. Мені важко було зізнатися, але Оксана описала мою реальність точніше, ніж я б сама змогла.
Все почалося кілька років тому, коли ми з чоловіком Борисом вирішили об’єднати наші родини на Різдво. Це мала бути чудова ідея: святкувати разом, за одним великим столом, у теплому колі. Ми з чоловіком подумали, що так буде простіше – не треба буде кожного року ділити час між мамою і свекрухою. Але ми навіть не уявляли, до чого це призведе.
У перший рік усе виглядало прекрасно. Моя мама, пані Ганна, і свекруха, пані Олена, навіть знайшли спільну мову. Вони обмінювалися рецептами, хвалили одне одного і були майже як сестри. Ми з Борисом були на сьомому небі від щастя. “Який гарний початок нової традиції!” – подумали ми тоді.
Але вже на наступний рік їхня дружба перетворилася на змагання. І це стало справжньою проблемою.
– Я принесла ось ці вареники з капустою і грибами, – заявила мама, ставлячи велику миску на стіл. – Це традиційний рецепт нашої родини. Усі будуть у захваті!
– А я підготувала оселедець під шубою, – з усмішкою сказала свекруха. – Думаю, що ваші вареники чудові, але, може, спробуємо щось особливе цього року?
Мамині очі миттєво спалахнули, як новорічні гірлянди. – Особливе? Ви хочете сказати, що мої страви – не особливі?
– Звичайно, ні, – невинно відповіла пані Олена. – Просто завжди цікаво пробувати щось нове.
І все. Вони почали мірятися кулінарною майстерністю, і це тривало всю вечерю. Кожна з них намагалася перехопити ініціативу, а ми з Борисом сиділи в напруженій тиші, намагаючись зберегти нейтралітет.
У наступні роки їхні суперечки лише загострювалися. Вони сперечалися про все: хто краще готує кутю, чий борщ смачніший, чия риба більш досконала. А одного разу дійшло до обговорення прикрас ялинки.
– Моя гірлянда ручної роботи, я витратила на неї кілька днів! – гордо заявила мама, показуючи свої золоті прикраси.
– Дуже красиво, але, на мій погляд, занадто пафосно, – відповіла свекруха, кидаючи погляд на свою ялинку, прикрашену лише білими і срібними іграшками. – Простота – це елегантність.
Тоді я зрозуміла, що свято більше не приносить радості. Замість затишного родинного вечора – напруга і стрес. Ми з Борисом намагалися поговорити з ними, пояснити, що їхня поведінка руйнує атмосферу, але це нічого не змінило.
– Ми просто жартуємо! – захищалася мама.
– Це наш спосіб спілкування, – додала свекруха. – Ви просто не розумієте.
Але ці “жарти” втомлювали всіх. Мій тато перестав висловлювати свою думку за столом, аби уникнути конфліктів. А Борис, хоч і намагався підтримувати мене, іноді зізнавався, що йому хочеться втекти.
Минулого року ситуація досягла апогею. Під час вечері мама принесла свої фірмову фаршировану рибу, а свекруха вирішила посмажити рибу за своїм рецептом. Все могло б бути чудово, але вони знову почали сперечатися.
– Моя риба краще підходить для Різдва, – сказала мама. – Ніжна, ароматна і дуже святкова.
– Але після такої їжі всі будуть відчувати важкість. Мій хек в клярі набагато кращий і легший для організму! – відповіла свекруха.
Я не витримала. – Можна хоч одного року без суперечок? Ви розумієте, як це виглядає? Ми всі хочемо просто святкувати, а не слухати ваші змагання.
Вони здивовано подивилися на мене. – Ми ж просто хочемо зробити свято кращим, – промовила мама.
– Кращим для кого? – спитала я. – Точно не для нас.
Цього року ми з Борисом вирішили діяти інакше. – Як щодо того, щоб поїхати кудись на Різдво? – запитав чоловік.
– Уявляєш, як це буде чудово? Тихо, спокійно, без цих вічних змагань.
– Давай поїдемо в Карпати, – запропонувала я. – Нехай мами проведуть свято разом, якщо їм так подобається.
Ми ще не вирішили остаточно, але думка про спокійне Різдво без сварок вже гріє душу.
А як ви, дорогі читачі? Чи були у вас такі ситуації, коли родинні свята перетворюються на випробування? І як ви з цим справляєтеся? Можливо, у вас є поради, як вгамувати гарячі суперечки і повернути святковий настрій? Напишіть, буду вдячна за ваші ідеї.
