Мої син, невістка й семирічний онук живуть в обласному центрі, а я в райцентрі. Автобусом в область їхати дві години.
Син мій Тара зараз захищає Україну, а ми всі за нього молимося й чекаємо.
Наближається Великдень, і кілька днів тому я приїхала до невістки, Ольга сама мене запросила до них з онуком відсвяткувати з ними. От тільки я вже жалкую, що відгукнулася на запрошення, бо світле свято для мене зіпсовано.
Сьогодні, у Чистий четвер, я думала прибирати цілий день будемо з Олею, але о 9 ранку у квартиру прийшла дівчина, яка у невістки, виявляється, прибирає. Вона хутко взялася до роботи, починаючи з кухні.
А невістка Ольга зібралася, мені сказала те саме робити, і ми пішли в кафе снідати, в магазин, а потім по онука в школу.
Треба ще сказати, що паски невістка навіть не збиралася пекти, хоча я сподівалася навчити Олю пекти їх за рецептом ще моєї бабусі. Та де там, нікому то не потрібно.
Купили невістка з онуком три пасочки з магазину, та й по тому. Яєчок фарбувати не буде. А в храм вона взагалі не вважає за потрібне йти, каже, що то просто традиція, на яку не варто витрачати час.
Не про такий Великдень я мріяла. Чесно, краще б в селі з сусідками відзначила таке велике свято, з усіма нашими рідними традиціями, крашаночками, церквою.
Теоретично, ще можна поїхати додому, і мені, щиро кажучи, дуже б цього хотілося. Але не знаю, чи варто? Чи не ображу цим невістку, а значить – і сина й онука? Що порадите?
Спеціально для сайту ibilingua.com
Передрук без посилання на сайт заборонено. Фото ілюстративне.
Недавні записи
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір