Я живу й працюю в Польщі вже багато років, вдома у Чернівцях буваю дуже рідко. Квартиру свою давно віддала сину, де він і живе з родиною, а дочці я свого часу допомогла купити житло. Чоловіка мого немає давно на світі, пішов молодим ще.
Отже, взяла я відпустку і вирішала відвідати рідні краї, побути до Великодня. Тим паче, що в невістки ще й 35 років, вона сама мене запросила на День народження приїхати.
І ось я приїхала з Польщі на наступний день після дня народження невістки Олі, на саме торжество не встигла. Приготувала їй подарунок в євро, але коли невістка виставила переді мною ці недоїдки суші і кілька підсохлих канапок на стіл, я і вирішила не діставати з сумки подарунки для них з сином, тільки для онуків.
Я приготували сину й Олі конвертик з 200 євро, малим іграшки і цукерки, але нічого, подарую гроші дочці і її родині на Великдень.
Приїхала я з вокзалу до сина й невістки не зарано, об 11-й ранку, подзвонила перед тим за півтори години.
Зайшла, вони ще у халатах сонно пересуваються квартирою, малі снідають якимись сухими пластівцями на кухні. Ну та добре, я тут не господиня, щоб якісь зауваження робити.
Але коли невістка виставила до сніданку на стіл недоїдки суші і кілька підсохлих канапе на стіл, я і вирішила не діставати з сумки подарунки для них з сином, а лише для онуків – малим іграшки і цукерки я віддала одразу.
Ну скажіть, хіба можна так матір зустрічати? Та ми з чоловіком ніколи такого б не дозволили б собі свого часу з нашими батьками.
Виявляється, у низ взагалі нічого приготовленого нормального не було! Ні картоплі, ні Олів’є, ні шуби, та взагалі – нічого. Вони канапок зробили кілька з ікрою і суші замовили, коли до них куми прийшли Олю привітати. Ото і увесь у них був стіл. Ну добре, я розумію, своїй родині й друзям невістка нічого не схотіла морочитися-готувати, але ж вони знали, що я їду, а не була у них три роки!
Словом, посиділи ми, кави попили з отими залишками розкоші, я навіть від ігристого відмовилася.
Тортик у моїй сумці і конверти з 200 євро поїхали зі мною того ж дня до моєї дочки Наталочки. Дочка не Оля, не Аліна, зустріла, як годиться.
Я вважаю, що вчинила правильно: який привіт, така і відповідь. Батьків треба поважати.
Автор – Олена М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com
