Я рано вийшла заміж, народила сина і дочку і вже встигла розлучитися. Зараз у мене другий шлюб, щасливий, якби не одне «але»: чоловік хоче, щоб я народила ще дитину.
Тарас дуже добре ставиться до моїх дітей, вони навіть його батьком називають, але йому хочеться, як він сказав, ще й своєї дитини. Але я втомилася від пелюшок, безсонних ночей та дитячих примх і хочу пожити для себе. Тим більше що діти хоч і підросли, але проблем з ними все одно вистачає.
Але Тарас зациклився на спадкоємці, та ще й його родичі постійно запитують нас про це, особливо свекруха. До моїх дітей вона ставиться, м’яко кажучи, прохолодно.
Вже шкодую, що перед розписом не обговорили чітко і не погодили це питання. У мене ніколи не було в планах мати трьох дітей, але бачу, що для чоловіка це так важливо, що він може піти навіть на розрив стосунків. А цього мені не хотілося б.
Я його люблю і в іншій ситуації я б із задоволенням народила йому сина, але зараз маленька дитина – це витрати, вона знову прив’яже нас до будинку: ні у відпустку з’їздити, ні приділити собі увагу. Та ще й ситуація ця вся в Україні дуже пригнічує.
Але певною мірою я можу його зрозуміти, у мене вже є діти, і йому теж не хочеться дбати і виховувати лише чужих дітей. Я ще не прийняла остаточного рішення, дивитимуся по ситуації. Можливо, почую тут корисні поради.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com
