fbpx
життєві історії
Я родом із маленького містечка на Вінничині. Ще зі школи мріяла жити та працювати у столиці. Мрія здійснилася, але не зовсім.

Я родом із маленького містечка на Вінничині. Ще зі школи мріяла жити та працювати у столиці. Мрія здійснилася, але не зовсім.

Після закінчення медичного коледжу, я знайшла роботу, винайняла невелику квартиру в Києві і цілий рік жила сама. Дуже обережно розпоряджаючись грошима, я ніколи не позичала, мені на все вистачало.

І ось літом попросилася двоюрідна сестра з Харківщини пожити зі мною. Звичайно, я не відмовила, і Іра приїхала до мене. Вже знайшла роботу, але поки що з маленькою зарплатою і не може платити за оренду окремої кімнати чи квартири.

Мені, щиро кажучи, не хотілося жити з нею разом, я не люблю пускати когось у свій особистий простір, навіть близьку рідню, але відмовити їй в такий час я теж не змогла.

Іра сказала: «Поживу в тебе поки стану на ноги, а потім з’їду».

Ну і ось вже який місяць вона “стає” на ноги Спочатку я думала, якщо вона не може потягнути окрему квартиру, то зможе платити за мою половину орендної плати. І їй не накладно і мені теж вигідно, якщо вже живемо разом.

Але сестра все спланувала по-своєму, вирішивши, що вона поживе за мій рахунок, адже маю більше доходів.

Участь у домашніх справах Іра теж не хоче брати, вона ніби тут не господиня. Витрати на продукти та миючі засоби теж лягли на мене. Того, що батьки передають з дому, Ірина вважає достатньо, щоб не почуватися утриманкою. За квартиру їй платити нема чим.

Як на мене, вона просто не вміє розпоряджатися грошима. Отримавши зарплату, одразу біжить купувати собі чергову кофтинку, йде обідати в кафе замість того, щоб самій собі щось приготувати. Ну які в такий час кафе?

А Ірина итратить за тиждень усі гроші, а потім позичає у мене на проїзд, хоча ніколи не повертала борг повністю. Коли я намагалася їй це пояснити, сестра сказала, що не може ж вона ходити в хто зна чому, їй, мовляв, заміж треба вийти і приваблювати залицяльників.

Коли я кажу, що не завадило б і їй купувати продукти, вона тільки плескає нарощеними віями і каже:

– Я не маю грошей, у тебе ж є, купи ти, а я наступного разу. Я дома все рівно мало їм.

Мене це все трохи втомило, чесно кажучи, але не знаю, як зважитися їй про це сказати, щоб не образилася, та й батьки не зрозуміють, як це я виставила за двері рідну сестру, адже я старша і повинна їй допомагати, тим паче, що на Харківщині для дівчини зараз ніяких перспектив поки що. І що мені робити?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.