Я родом з маленького селища на Чернігівщині, але в свої 32, зуміла придбати в Києві квартиру. Не в самому центрі, зате трикімнатну, але і це для багатьох моїх однолітків космос. І ось недавно я познайомилась з Денисом. Він людина не бідна, також має квартиру, автівку, гарну посаду в банку, та все ж жити вирішили у мене. Дома я практично нічого не роблю, два рази в тиждень приходить жінка, яка прибирає і готує. Та виникло одне питання, яке не дає мені спокою.
Мене звуть Настя, мені 32 роки, і я успішна жінка у всіх можливих планах. Живу я в Києві, не в самому центрі, але і це не принципово. У мене своя трикімнатна квартира, є автівка, також хороша робота, на якій я отримую пристойну зарплату.
Щороку їжджу у відпустку за кордон, ні в чому собі не відмовляю. Про таких як я кажуть, що пощастило в житті. Але мені не пощастило, просто я все життя старанно працювала.
Два місяці тому почала жити з хлопцем, в моїй квартирі. Денису 36 років, у нього також є своє житло, є автівка, добре оплачувана робота в банку. Та оскільки мені зручніше жити на своїй території, то разом вести побут ми почали у мене.
По дому я в основному нічого не роблю. Приходить жінка, яка цим займається, ну а я ходжу на роботу, заробляю гроші. У нас з Денисом чудові стосунки – ми обоє працюємо, піклуємося одне про одного, багато проводимо разом часу і взагалі не лаємось, та тільки мене хвилює фінансове питання.
Справа в тому, що в основному гроші на їжу я витрачаю свої. Денис ніколи і нічого не купує, якщо я не скажу про це. Його навіть не хвилює, звідки ж береться їжа. Просто приходить додому і їсть або готує. Пару раз я просила його купити хліба і чаю – він купив. Але жодного разу він не додумався сам купити щось в дім.
З одного боку мені незручно сказати йому прямо, щоб давав гроші на їжу, а з іншого мені неприємно витрачати тільки свої гроші.
Порадьте, як правильно йому натякнути, щоб не тільки я вкладалася в наш побут?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
