Я росла в доволі бідній родині. Батько на підробітках, мати працювала у держустанові. Тож довелося самій шукати своє покликання. Вивчилася на майстра манікюру та почала обслуговувати як жінок, так і чоловіків.
Зрозуміло, у мене були всякі залицяльники. Я була досить привабливою дівчиною, на власне здивування, бо батьки були далеко не красиві. Але лише залицяннями все й обмежувалося. Заміж мене ніхто не кликав.
До мене в салон почав ходити один чоловік. Звали його Вадим. Людиною він був негарною, але дуже багатою і, як незабаром з’ясувалося, закоханою у мене. На той момент мені було років 25, а йому 45, і він був готовий одружитися зі мною хоч наступного дня.
Залицявся Вадим гарно: квіти, ресторани, подарунки. І вже за кілька місяців після знайомства він зробив мені пропозицію.
Я взагалі його не кохала. Коли я виходила заміж за Вадима, мене тішило те, що хоча б життя в мене буде забезпеченим. Так я пішла із салону і стала господаркою триповерхового особняка.
Чоловік мене любив: завжди робив подарунки, возив у різні місця і просто не міг надивитись. І хоч для мене він так і не став гарнішим, я до нього прив’язалася.
Одразу після першої річниці весілля Вадим порушив питання про дітей. Оскільки до цього він не був одружений і спадкоємців не мав, він горів бажанням мати сина.
Я не відмовлялася, але й не хотіла цієї дитини. Дітей я і так не любила, а варто було уявити, що наша спільна дитина буде схожа на батька. Думала, взагалі дитину полюбити не зможу.
Саме тоді я припустилася однієї єдиної, але дуже серйозної помилки. А саме провела ніч із колишнім. Він був дуже красивим і час від часу ми зустрічалися після весілля.
І ось я при надії. Богдан нічого не знає. Вадим теж у щасливому невіданні, а я в побоюваннях. Усі 9 місяців натхненний чоловік носив мене на руках. А коли малюк з’явився на світ, Вадим нічого не підозрював і ні про що не здогадувався.
Хлопчик народився дуже гарним, і Вадим вирішив, що він узяв ці риси від мене. Я ж видихнула з полегшенням та продовжила жити далі.
Все було просто чудово. Вадим приносив додому дедалі більше грошей, ми переїхали до іншого будинку. Син виріс та поїхав за кордон на навчання. А коли час від часу приїжджав, міг легко вразити своєю зовнішністю навіть моїх подруг.
І все було добре, поки я не випила зайвого з однією з приятельок за колишнім місцем роботи. Звали її Катерина, ми час від часу спілкувалися. Я віддавала їй свій одяг, якось навіть возила за кордон. Але подругою я її ніколи не назвала б.
Зрозуміло, Катя мені заздрила, і я сама винна, що втратила пильність. Під дією напоїв я розповіла їй все, як на духу, а вона непомітно включила диктофон.
Через 3 місяці я отримала поштою від чоловіка копію тесту ДНК та заяву про розлучення. Виявилося, що весь цей час він уже про все знав. Катерина тієї ж ночі надіслала йому запис нашої розмови, але спочатку він вирішив сам з’ясувати правду.
Головне, Вадим навіть виду не подавав, що щось не так. А я вже вирішила, що обійшлося.
Ми розійшлися без з’ясування стосунків і конфліктів, тихо і мирно. Просто підписали документи. Щоправда, відразу виявилося, що після розлучення мені нічого не залишиться. Ще тоді, не розібравшись, я підписала шлюбний контракт, за яким можу забрати лише те, що мені купили у шлюбі. Тому переїзд у батьківську однушку дещо затягнувся.
Зараз я живу лише з продажу своїх подарунків. Звичайно, їх достатньо, але це не життя. Благо, сина розлучення ніяк не торкнулося у фінансовому плану. Вадим, як і раніше, забезпечує мого сина і далі про нього піклуватиметься.
А ось рідний син мене бачити не хоче. Це найсумніше
Недавно я дізналася, що Вадим має нову молоду дівчину. Вони вже живуть разом у нашому особняку і, за чутками, вона при надії від нього. Почуваюся старою бабусею біля розбитого корита. Уявлення не маю, що робити і як жити далі.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.