fbpx

Я розлучена, виховую семирічного сина Данилка. Ми разом живемо у 2-кімнатній квартирі. Недавно до нас переїхав мій новий молодий чоловік. Я готова навіть відмовитися від кохання, аби не бачити Сергія і його дочку! Того вечора Сергій повернувся додому не сам, а з маленькою Тонею, мама Сергія не може взяти дівчинку до себе на ніч. Тому Віра Іванівна вирішила, що може заглядати до нас. –  Оленко, а де в тебе блендер? Хочу нашій дитині приготувати свіжі млинці з варенням. Сама робила, полуничне!

Я розлучена, виховую семирічного сина Данилка. Ми разом живемо у 2-кімнатній квартирі. Недавно до нас переїхав мій новий молодий чоловік. Свою квартиру він залишив своїй колишній дружині та 5-річній доньці.

Оскільки я теж маю дитину від першого шлюбу, наявність у Сергія доньки мене анітрохи не бентежила. Я знала, що він брав активну участь у її вихованні, часто бачився з нею та допомагав матеріально. Мені навіть подобалося, що він не забув, що таке батьківство.

Але в якийсь момент це перейшло всі межі.

Одного вечора Сергій повернувся додому не сам, а з маленькою Тонею. Виявилося, що в її матері з’явилися термінові справи, а мама Сергія не може взяти дівчинку до себе на ніч. Звичайно, я прийняла свого чоловіка з донькою. Після того випадку дівчинка почала приходити до нас частіше.

Мені це не подобалося, якщо чесно. По-перше, вона ще досить маленька, тому її слід доглядати. По-друге, Тоня виявилася досить вибагливою дитиною: не все їла, не завжди слухалася та могла зробити якусь шкоду. Я не хотіла, щоб мій син уподібнювався до неї, хоча він і був старший, ніж вона.

А потім ситуація ще погіршилася, бо до моєї квартири почала приходити мати Сергія. За станом здоров’я вона не могла забирати онуку надовго до себе. Тому Віра Іванівна вирішила, що може заглядати до нас, коли Тоня у нас у гостях. Причому вона робить це без жодного попередження!

Якось Сергій знову привів дочку в п’ятницю ввечері на всі вихідні. Я відвезла сина до мами, бо хотіла відпочити день і провести його в тиші. Сергія я попросила лише про одне:

– Будь ласка, як прокинетеся вранці, грайтеся в іншій кімнаті, щоб я могла виспатися. І не галасуйте, дуже вас прошу.

Невже я багато попросила? Виявилося, що так, бо рівно о 7-й ранку до моєї кімнати увірвалася мати Сергія і заволала на всю кімнату:

–  Оленко, а де в тебе блендер? Хочу нашій дитині приготувати свіжі млинці з варенням. Сама робила, полуничне!

І ось тоді мій терпець урвався. Я попросила Сергія, щоб і він, і його мати, і дочка пішли. В мене вихідний день, і я хочу банально відпочити. Нехай Віра Степанівна смажить своїй внучці млинці у себе вдома! Господи, та в мене навіть блендера нема!

Словом, вони пішли. А коли Сергій повернувся, то сказав, що нам треба серйозно поговорити. Я подумала, що він хоче розлучитися після конфлікту. Але він, навпаки, повідомив, що хотів би узаконити наші стосунки:

-Ти вийдеш за мене? Я так хочу, щоб ми стали однією великою та дружною сім’єю!

Я сказала банальщину, що мені треба подумати. Бо я вже не впевнена, що хочу цього. Як уявлю, що на мене чекає, коли ми одружимося, стає недобре.

Напевно, мати Сергія вирішить, що тепер зможе господарювати в моїй квартирі, як у себе вдома. А мені це не потрібне, така перспектива не влаштовує взагалі! Здається, я готова відмовитися від кохання й розійтися з добрим чоловіком, аби не бачитися з його сім’єю.

Але не знаю, чи це нормально? Можливо, кохаючи його, я повинна приймати й любити і його рідню?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, скріншот.

You cannot copy content of this page