Я розуміла, що розпитувати Артема про його колишню дружину буде негарно, тому такі теми оминала, заради власного блага. Та одного разу я виклала у фейсбуці світлину, де я щаслива, бо випав перший сніг. Що тут почалося. Ніколи не думала, що прийдеться видаляти сторінку, яку вела багато років.
Артем мій перший і єдиний чоловік, він таким похвалитися не може, адже позаду у нього сумний сімейний досвід де залишилася донька. Він не часто, але зустрічається з Євою, я не проти, а навпаки йому про це нагадую, адже дитині потрібен батько.
Ні причин розлучення, ні його колишню сім’ю ми не обговорювали. Я навіть не знала, скільки саме він витрачає на Єву. Знала точно, що за виконавчим листом і так допомагає. Я спочатку не хотіла нічого знати, щоб не морочитися і не створювати самій собі проблеми. Артем просто ходив, бачився, гуляв на нейтральній території.
Ніколи в її (колишньої дружини) або нашій квартирі. Навіть на день народження Єви він ходив з нею окремо в дитячу кімнату. Тобто, дитина з мамою та іншими родичами і дітьми справляли, а на наступний день він водив її в торговий комплекс, купував подарунки.
Це було для мене дивно, але я не лізла не в свою справу. Я навіть не знала, як звуть його колишню дружину. Принаймні, в перший рік заміжжя. Знала, що вона теж заміжня і все. А ось їй до мене була справа виявляється.
Та одного разу я виклала у фейсбуці світлину, де я щаслива, бо випав перший сніг. Що тут почалося. Ніколи не думала, що прийдеться видаляти сторінку, яку вела багато років. Справа в тому, що вона почала писати під фото коментарі дивного характеру, а в друзі почали проситися дивні особистості…
Я закрила сторінку і начебто забула, але потім мене почали завалювати повідомлення. Просто дивні повідомлення від незнайомих людей. Мене це так напрягало, що довелося навіть номер змінити. Потім ми знаходили в почтовій скриньці дивні речі. Я вже думала і камеру встановити, але ще руки не дойшли.
А потім, ми якось випадково з Артемом зустрілися в магазині з матір’ю його дитини. І я все зрозуміла. Ми з цією жінкою раніше разом працювали. Дружили, сміялися, разом ходили на обід і спілкувалися. Це була безтурботна, тендітна дівчина, зі своїми заморочками, але я її знала і розуміла. Зараз же переді мною стояла недоглянута тітка з сумним поглядом що мені було якось не по собі.
Побачивши мене вона скривилася, мало під ноги мені не плюнула і процідила крізь зуби чоловікові: ” І чим вона таким тебе зачепила. Я ж то її знаю, як своїх п’ять пальців”. Після того, що вона писала мені в соцмережах, мене її слова вже не здивували. Артем же спокійно відповів, що кохає мене і що я найкраща дружина на світі, і ми пішли. Тут-то мені і стало цікаво, що до чого.
Чи давно вона знає про мене взагалі. Чоловік розповів що так, давно, що вона була проти ще нашого весілля. Вважала зрадою, що, будучи колись її подругою, я вийшла заміж за її колишнього чоловіка. Ображала мене і розповідала безглузді речі. Говорив, що вона все ще вважає його і дитину своєю власністю, вимагає звіт від дочки про кожну проведену хвилину зі мною, контролює і навіть без свого дозволу не дозволяє банально морозиво купити Єві.
Катя, так звуть колишню Артема, ніяк не може змиритися з тим, що він обрав саме мене.
Було дуже неприємно все це чути, навіть не очікувала, що життя так сильно змінить її. При цьому чоловік заперечує, що вона може робити всяке різне, що їй не до того, що вона не опуститься так низько, та й доказів немає.
А ось я так не думаю. Вона сидить дома, новий чоловік її повністю утримує. Може їй нудно? Вона і розважається.
Мені дивна така поведінка Каті. Ну змирись ти вже на кінець, що чоловік також, як і ти в тому числі, знайшов собі другу половинку. Я б на її місці навпаки раділа, адже з моєю появою Артем більше часу проводить з дочкою, бо я на цьому наполягаю.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини