fbpx
життєві історії
Я розумію, Олені справді важко одній виховувати сина, але про це потрібно було думати раніше. – Мені на роботі путівку до Одеси дали. Не посидите з Дмитриком дві недільки? Хочу одна з’їздити!, – сказала рідна сестра мого чоловіка. Ми погодилися, але лише через те, що не знали всієї правди. Батьки Миколи не бачать в цьому нічого поганого, але ж дитині потрібна мама. Ви собі не подумайте – Дмитрик у нас вже майже пів року

Я розумію, Олені справді важко одній виховувати сина, але про це потрібно було думати раніше. – Мені на роботі путівку до Одеси дали. Не посидите з Дмитриком дві недільки? Хочу одна з’їздити!, – сказала рідна сестра мого чоловіка. Ми погодилися, але лише через те, що не знали всієї правди. Батьки Миколи не бачать в цьому нічого поганого, але ж дитині потрібна мама. Ви собі не подумайте – Дмитрик у нас вже майже пів року.

***

Я вже пів року граю роль матері для чужої семирічної дитини. У мого чоловіка є старша сестра. Вона по молодості вискочила аби за кого заміж. Розлучилася через кілька місяців, коли вже була при надії.

Привела вона на світ дитину. Колишній чоловік аліменти не платить. Виховувала і забезпечувала самостійно.

І ось одного разу привезла Дмитрика до нас з проханням, щоб він пожив два тижні. Вона тяжко працює, щоб забезпечувати себе і сина, а тут на роботі дали відпустку. Вирішила відпочити біля моря одна.

Ми з Миколою поставилися з розумінням і погодилися приглянути за дитиною. Ось тільки ці два тижні трохи затягнулися.

У відпустці Олена познайомилася з якимось чоловіком. Виявилося, що він з нашого міста. Тепер вона активно влаштовує особисте життя, в якому немає місця синові.

З одного боку, мені складно її судити. Вона ще молода жінка, хочеться знайти чоловіка, заново побудувати сім’ю.

Але з іншого боку, сім’я у неї вже є – це її син. А її нинішньому залицяльникові дитина взагалі не потрібен. У нього вже є дочка від попереднього шлюбу.

А хлопчик дуже сумує за мамою. На нього важко дивитися. Постійно у нас запитує, коли ж прийде мама і забере його.

Ви не подумайте, у нас склалися чудові стосунки. Діма дуже класний малий, ми подружилися. Але йому потрібна мама.

Є ще й матеріальна сторона питання. Не те щоб ми з чоловіком бідуємо, але утримання дитини в наші найближчі плани не входило.

Його сестра спочатку привозила нам продукти або пересилала якісь гроші. Але це було буквально пару місяців.

Зараз вона навіть не телефонує поцікавитися, як там її син поживає. А утримуємо дитину ми з чоловіком.

Її кавалер виправдовується, що у нього в квартирі зараз ремонт і дитині не можна жити в таких умовах.

А зі своєї орендованої квартири сестра чоловіка вже з’їхала і живе у нього. Мені здається, що ремонт, це звичайна відмовка. Просто її чоловік не хоче брати на себе відповідальність.

Родичі з боку чоловіка нічого поганого в цій ситуації не бачать. Кажуть, чому б не поняньчитися з дитиною? У вас же своїх немає, ось і тренуйтеся.

Тільки нас вони не запитали, чи хочемо ми тренуватися. У будь-якому випадку, дитині найкраще з рідною матір’ю. Як на неї вплинути, я не знаю.

Один раз навіть сказала їй, що поскаржуся в органи опіки. Але її це не злякало. Вона розуміє, що я так насправді не вчиню.

Якщо її позбавлять батьківських прав, дитині буде тільки гірше. Поняття не маю, як вчинити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page