fbpx
життєві історії
Я розумію, що Олена закриє на все очі, оскільки це її мама, але я терпіти не збираюся. Жити з тещею під одним дахом буде нестерпно. Вже я це, так точно знаю, оскільки перші роки шлюбу я зятював, і знаю всі “прикраси” такого життя. Але що тут гадати, квартира, я якій ми мешкаємо, навіть не моя. За документами вона мого тата!

Я розумію, що Олена закриє на все очі, оскільки це її мама, але я терпіти не збираюся. Жити з тещею під одним дахом буде нестерпно. Вже я це, так точно знаю, оскільки перші роки шлюбу я зятював, і знаю всі “прикраси” такого життя. Але що тут гадати, квартира, я якій ми мешкаємо, навіть не моя. За документами вона мого тата!

З Оленою ми стали на рушничок щастя ще п’ятнадцять років тому. Перші роки спільного життя я проживав у будинку разом з тещею.

Через деякий час ми зрозуміли, що скоро станемо татом і мамою, і мої батьки організували нам подарунок — купили квартиру, правда не в самому місті, а трішки дальше. Але і на цьому дякуємо.

Ми тоді з Оленою були неймовірно щасливі, адже тепер ми були самі собі господарі. Єдине, що мені доводилося тепер довше на роботу їздити, але й це мене особливо не зупиняло. А Олена моя тоді пішла в декрет, не працювала. А жити за містом було в рази приємніше, ніж у самому центрі, де завжди шум і гам.

Кілька років тому, мати Олени вирішила стати “бізнес-вумен”, продала свою квартиру, і всі отримані кошти витратила на перукарню. якою вона стала управляти.

Вона купила обладнання, найняла перукарів. У тій самій будівлі й почала жити, зробила собі кімнату. Перші роки все у Ольги Петрівни було добре, вона отримувала стабільний дохід, і скажу чесно, не маленький.

А потім поряд з її перукарнею відкрилася інша перукарня, навіть не так – салон краси, який просто затьмарив її заклад. Звичайно, ціни там були в рази більші, але це клієнтів не зупиняло.

Довелося Ользі Петрівні звільнити половину персоналу, оскільки дохід скоротився. А потім її бізнес і зовсім пішов на дно. За оренду приміщення вона повинна була пристойно грошей, адже це центр міста!

А потім вона і з’їхала на житло, яке взяла в оренду. Спочатку у неї були гроші, щоб оплачувати собі житло. А потім почались проблеми. Тоді Ольга Петрівна й приїхала до нас із Оленою і почала слізно просити, щоб ми її взяли до себе жити. Працювати теща не може, тому що вік вже та й здоров’я не дозволяє.

Я розумію, що Олені моїй шкода свою рідну людину, та й мені теж, але жити в одній квартирі з матір’ю дружини мені не дуже хочеться. Наша дитина вже самостійно ходить до школи, з нею сидіти більше не потрібно. Коли ми потребували допомоги тещі, вона все відмовляла.

Коли мої батьки збиралися купувати квартиру, Ольга Петрівна відмовилася допомогти фінансово. Тоді моєму батькові довелося брати кредит, щоб все вийшло з грошима. І тому я думаю, що і мої батьки будуть проти того, щоб їх сваха проживала в цій квартирі. Та й по документах ця квартира належить моєму батькові, записана на нього, а не на мене.

А що нам тепер діяти з Ольгою Петрівною? Орендувати їй житло у мене немає такої можливості. Олені її дуже шкода. Ось, якби їй потрібна була одноразова допомога, я б допоміг, не обдумуючи… Але кожного місяця платити кругленьку суму за оренду я гне потягну.

Та й інших дітей, крім моєї дружини, Ольга Петрівна не має. Олена теж не дуже горить бажанням жити в одній квартирі з матір’ю. Моя дружина кілька разів просила допомоги у матері, на що та говорила, мовляв, он у тебе вже є чоловік, нехай він і вирішує всі твої питання.

Але й виставити її за поріг у нас не вистачає сміливості. Ми все прекрасно розуміємо. Але я впевнений на всі сто відсотків, що якщо дозволимо Ользі Петрівні переїхати в нашу квартиру, то будемо про це шкодувати все своє життя.

Я ж все прекрасно розумію, що буде, оскільки не один рік жив з цією дамочкою під одним дахом.

Порадьте, дорогі мої, як нам тепер діяти?

Як викрутитись з цієї складної для нашої сім’ї ситуації?

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page