Я розумію, що подруги в моєму віці вже діточок в школу водять, а я все заміж не вийду. Найважче мені з мамою. Я єдина дитина в сім’ї, і розумію, що мамі онуків поняньчити хочеться. Але вдіяти нічого не можу. Ну не потягну ж я Максима до РАЦСу за вуха. – Ти так і залишишся старою дівою біля такого кавалера. Не трать на нього свою молодість, – не перестає говорити при кожній телефонній розмові мама.
Мені вже тридцятка на носі, а заміж так ніхто і не бере.
Як і будь-якій нормальній жінці цього віку, мені давно вже хочеться мати чоловіка та дітей. Хочеться справжню сім’ю. Мої подруги вже давно заміж повискакували, а деякі вже й дітей в школу водять.
У мене, звичайно, є хлопець, з яким ми зустрічаємося ще з часів мого навчання в університеті. З ним останні 6 років живемо, як любить казати моя мама: “на віру”. Але мені не хочеться застрявати в статусі його співмешканки назавжди.
Максим на 4 роки старший за мене. Він був уже один раз одружений. Платить аліменти на восьмирічного сина, який живе з матір’ю. Через те, що він вже один раз все це проходив, він постійно просить мене “не поспішати, і не тиснути на нього з питанням шлюбу”. Він каже, що для того, щоб зважитися на це ще раз, йому хочеться домогтися нарешті фінансової стабільності, щоб наша з ним сім’я ні в чому не потребувала.
А я просто замучилась чекати і всім пояснювати, що мені так добре (хоча це далеко не так). Останнім часом я вся на взводі через це питання, і ми почали лаятися на рівному місці.
Один раз я навіть сказала Максиму, що нам краще розійтися, і не марнувати одне одному життя. Я поїхала до мами, сказала, що погоджуся повернутися тільки після того, як він попросить мою руку та серце. Довелося нудитися півтора тижні, поки Максим нарешті не дозрів для примирення.
Хоч і без діаманту, але каблучку Максим мені тоді все-таки подарував. Ще пообіцяв, що ми занесемо заяву найближчим часом і розпишемось, а вже шлюб і весілля відгуляємо влітку. Я повернулася до нього, але з часом Максим знову став говорити, що зараз йому не до узаконення стосунків.
Я втомилася чекати пропозиції і вирішила зробити вигляд, що ми нарешті оформили наші відносини. Я поміняла в соцмережах прізвище на його, поставила собі на аватарку фото з букетом, на якому видно красиву каблучку, і вказала статус “заміжня”. Це було зроблено без бажання розпалити якийсь конфлікт. Просто ми з Максимом вже багато років разом, і я вже давно вважаю нас сім’єю. Але йому такий поступок не сподобався.
Мало того, що син Максима написав мені під фото, що я не мала права цього робити, так ще і він сам влаштував мені розборки. Він звинуватив мене в тому, що я занадто зациклена на весіллі, і що я “біжу поперед батька в пекло”. Але найприкріше – сказав, що забирає слова пропозиції руки і серця назад.
Я визнаю, що мій вчинок в очах його дитини міг виглядати недоречно. Але не розумію Максимової бурхливої реакції на мій жарт. Невже всі обіцянки одружитися зі мною, якими він годує мене вже багато років – це порожній звук.
Про те, що батьки не дають мені спокою, я вже й мовчу.
– Ти так і залишишся старою дівою біля такого кавалера. Не трать на нього свою молодість, – не перестає говорити при кожній телефонній розмові мама…
Я вже нічого не розумію… Він коли-небудь стане мені законним чоловіком?
Люди, порадьте, як завести кохану людину до РАЦСу? Для мене це дуже важливо. Я нікого так не кохала.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
