З майбутньою дружиною ми познайомилися просто на вулиці. Ми зустрічалися з Оксанкою півроку, потім я запропонував жити разом, зняв квартиру.
Минув рік. За цей час я зрозумів, що Оксана мені потрібна як дружина і мати моєї дитини. Я сам з великої родини, ми жили не просто, тому хотів лише одного сина, ну, максимум двох діток.
Звістка про дитинку прийшла досить несподівано. Одного разу я помітив, що Оксана стала ходити якось обережно, трохи округлилася. Я бачив таке багато разів в сім’ї і сказав своїй дружині, що, схоже, ми чекаємо дитину. Вона надулася на мене, адже це був сюрприз, і дівчина чекала вечора, щоб мені про все розповісти.
У належний час народився синок. Назвали ми його Володимиром. Я знав, що дівчата не можуть знову понести, поки годують, тому ми не оберігалися, і я знову порадував дружину тим, що вона при надії. Різниця між першими дітьми склала всього півтора року. У нас народилася чудова донька, яку я обожнював. Але тут почалися різні складнощі. Діти займали багато часу, дружина не часто приділяла мені увагу, грошей стало не вистачати, ми досі жили на орендованій квартирі. Ксанка моя сирота була, а мені просити допомоги було ні в кого.
Ми з дружиною одного вечора сіли і поговорили про те, що нам двох дітей досить. Я знайшов другу роботу і буквально наступного дня знову побачив обережну ходу своєї дружини. Втретє, мамо рідна!
Через 8 місяців в нашій вже не маленькій родині з’явився Іллюша. Ну і добре, подумав я, два синочка і лапочка-дочка.
Порадів і знайшов третю роботу. Життя трохи налагодилася, тим більше за третю дитину Оксанка отримала материнський капітал, ми хотіли трохи підкопити грошей і купити хорошу квартиру.
Сиджу я якось вранці після першої роботи, снідаю, майже засинаю, збираюся на наступну роботу. В кухню заходить кохана дружина. На той момент молодшому був уже рік, їй складно з трьома дітьми, приходила моя сестра допомагати, але в квартирі було дуже тісно.
Дружина зайшла, своєю м’якою качиною ходою пройшла до плити, і мене охопив уже знайомий тривожний холодок. Я уважно розглядав свою дружину, яка, повернувшись до мене спиною, готувала сніданок для дітей.
На мене знову зійшло осяяння, я поперхнувся чаєм і тут же ним облився. Схопився, закричав: «Аааааа, ти знову!!!». Оксанка здригнулася, обернулася і відразу опустила очі. «Ну так, знову».
Мені стало недобре, все попливло перед очима. Ні, дітей я люблю, але ж мені так складно працювати самому і забезпечувати постійно зростаюче сімейство.
“Що будемо робити?” – тихо запитала дружина.
«Народжувати», – приречено відповів я.
У визначений термін народилася Маруся. Веселе сонечко, ласкава дівчинка. Я дивився на неї і розумів, що весь світ зачекає. Але після цього я півроку не підходив до дружини. Ми зняли вже трикімнатну квартиру.
Сестра до мене переїхала, постійно допомагала з маленькими, за що їй величезне спасибі.
Марусі було два місяці, коли в світі з’явилося те, що змінило життя нас всіх. Майже всюди оголосили самоізоляцію. Мене скоротили з двох робіт. Я тепер працював тільки в одному місці, і кожен день прокидався з думкою – «Аби тут не скоротили».
Виплат, які ми отримували на дітей, не вистачало, моєї зарплати теж було дуже мало. Щодня я думав, що робити, як нам прожити.
Несподівано моїй дружині зателефонував чоловік. Він був співмешканцем її рідної тітки, про яку Оксана давно нічого не чула. Як виявилося, тітки не стало, а цей чоловік їде до своїх дітей, і Оксані дістався великий будинок в селі, до нього їхати близько 100 км. Я був дуже радий, адже це ідеальне рішення наших проблем з оплатою житла!
Наступного ж дня я взяв вихідний, і ми всією сім’єю поїхали дивитися спадок. Будинок був величезним, міцним, добротним, біля нього була баня і ділянка близько 10 соток. Незважаючи на те, що це село, всі комунікації були проведені, ремонт зроблений і електрика працювало. Я був готовий заселитися хоч зараз, але бентежила відсутність документів, та й добиратися на роботу складно.
Тепер ми живемо з думкою про майбутнє переселення, постійно просимо господарів знімної квартири почекати з оплатою, а Оксана чекає, щоб належним чином оформити спадщину. З таким будинком і ділянкою можна і за п’ятою дитиною сходити. Однак дружина поки що не погоджується. Але це тимчасово, я впевнений!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
