Я ще не змирилася з тим, що мій єдиний синок вирішив зв’язати свою долю з тридцятилітньою жінкою, ще й в додачу з двома маленькими дітьми, як він почав благати мене, щоб я поступилася своєю квартирою заради їх блага, бо Ліда, бачте, носить під серцем його дитя. Олегу лише 23. Він не розуміє, на що йде, а найголовніше, це сором, який я вже відчуваю від людей, які мене оточують.
Раніше ми жили з сином у двокімнатній хрущовці, тільки в ній я власниця, а він був тільки прописаний. Син у мене один, чоловіка немає, я з ним розлучилась 17 років тому. Олега я ростила в строгості, тому що не хотіла, щоб в ньому прокинулися батьківські гени. Ясна річ, що все було під контролем: вчасно додому після школи, уроки зі мною, гуляти до 9 вечора, не довше. Подруги мене лаяли, говорили, що якщо він не залишиться зі мною слухняним хлопчиком, то одружиться на який-небудь “мамці” старшій за нього за віком.
Я не вірила подругам, навіть навпаки, вказувала їм на виховання їхніх дітей. У одної син почав заглядати в чарку в 16 років, в іншої дочка ще школу не закінчила, а вже з татуюванням ходить. Ну що з них вийде? Але виявилося, що мої подруги були праві.
Після армії Олег став пропадати у якоїсь своєї “клієнтки” – зробив їй комп’ютер вдома і став у неї постійним гостем, тільки ночував дома. Я все цікавилася, що це за дівчинка? Син ніяковів, нічого не говорив, я дізналася, що вона живе з сім’єю в гуртожитку навпроти. Я ще здивувалася, чомусь уявила, що юна дівчина живе в тісній кімнаті з матір’ю і батьком. Зовсім для нас не перспектива для одруження.
Його дівчина у нас не з’являлася, я все дивувалася, де ж вони зустрічаються? Але як же я була здивована, коли дізналася, що це не юна дівчина, а майже тридцятирічна жінка! А Олегу виповнилося на той момент всього 23 роки. А сім’я цієї жінки – вона і двоє її дітей від першого шлюбу (шести і трьох років). Живе на дитячу допомогу і хороші аліменти, ніде не працює. Відводить дітей в садок, а вдень вони з моїм сином зустрічаються.
Я все це дізналася, коли мені він сказав, що вона вже носить під серцем його дитя, і він має намір одружитися. Для мене це було як грім серед ясного неба. Я була проти, але Олег все одно одружився, весілля вони не грали.
Я настільки була засмучена цією історією, що навіть подругам спочатку нічого не говорила, щоб вони мене не засміяли. У однієї подруги, син, який заглядав у чарку, став бізнесменом, купує їй путівки до Єгипту. А у другої дочка стала манекенницею, десь там фотографується, по подіуму ходить. До їх дітей не причепитися, а мій ось так “вдало” влаштував своє життя. Коли подруги дізналися, вони ніби як підтримали мене, але я ж відчуваю, що вони хихикають за моєю спиною.
Потихеньку я стала звикати до статусу свекрухи. Начебто до невістки і претензій ніяких немає, вона дуже спокійна, акуратна, стежить за дітьми і моїм сином – він завжди чистенький, нагодований. Народила вона мені онука, видно, що мати хороша. Я стала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мене дратують, бігають і шумлять. Живуть вони звичайно в дуже поганих умовах – п’ятеро в кімнаті розміром в 24 квадратні метри. Все компактно, навіть кухонний куточок є, але дамська кімната і душ загальні, з сусідами. Лячно, звичайно.
Олег мене став просити помінятися місцями – вони в мою двокімнатну квартиру, а я в цю кімнату в гуртожитку. Кажуть, що вони ні на що не претендують, невістка з дітьми буде прописана там, та й на роботу мені так само близько, гуртожиток ж зовсім поруч з нами. Може бути, я б і погодилася, якби старші діти були б моїми внуками, але вони чужі!
У мене в квартирі хороший ремонт, а у що ці двоє можуть перетворити мою квартиру! І взагалі, у мене до них якесь відторгнення, вони чужі і все! Син просто благає, а я не можу погодитися на це. І тут справа зовсім не в “зручностях” гуртожитку, я сама в дитинстві в комуналці жила з мамою, але не хочу я чужих дітей в свою квартиру пускати.
Мене лають подруги, кажуть, що я безсердечна. Але у них немає нерідних онуків, що вони можуть зрозуміти. Синові важко трьох виховувати? Але він же знав, на що йде. Нехай беруть іпотеку, тим більше невістка навіть материнський капітал ні на що не витратила.
Чому я пишу цю сповідь? Хочу дізнатися думку народу, що ви думаєте? Я читаю інші коментарі, бачу, що тут пишуть багато розумного. Мене цікавить чисто моральна сторона.
Не вважаю себе поганою людиною, але цікаво, як ця ситуація виглядає з боку.
Фото ілюстративне – cdn.mamadu
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
