Я ще просила чоловіка, щоб на виписці трішки економив, оскільки на дитину треба багато грошей, та Михайло мене не послухав. Щоб зафіксувати щасливу подію він запросив фотографі, який був на нашому весіллі. Зустрічали нас, як родичі, так і друзі. Звісно ж, була і свекруха. Спершу вона світилася від щастя, але як тільки глянула на малюка, відразу ж зблідла і присіла в куточку зали.
Руслана привела на світ здорового і красивого синочка. Все, Слава Богу, обійшлося добре. За тиждень маму з малюком виписали.
Михайло – чоловік Руслани давно мріяв про сина, він був радий появі малюка на світ і не відходив від сім’ї ні на хвилинку. На виписку було запрошено всіх родичів та близьких друзів новоспечених батьків. Також у цей день Михайло найняв фотографа. Родичі з боку чоловіка трохи бентежили новоспечену матір, хоча вона була рада, що їй приділяли цього дня стільки уваги.
Руслана помітила, що її свекруха стоїть незадоволена, ніби не рада появі онука світ.
– Ольго Петрівно, вам погано чи щось трапилося?
– Ні, просто думаю, навіщо Михайло стільки грошей витратив на виписку цієї дитини.
– Я вас щось не розумію.
– А що тут розуміти? Не схожий він ні на Михайла, ні на мене тим більше.
Руслана намагалася пояснити Ользі Петрівні, що таке буває. По зовсім маленькій дитині важко визначити, на кого вона більше схожа. Але свекруха і слухати це не хотіла, просто підвелася і пішла.
Через кілька днів після виписки Ольга Петрівна сказала синові, що не переживе, якщо вони не здадуть тест. Навіть оплату вона взяла на себе. Руслані було неприємно, але вона знала, що дитина ця від її чоловіка. Вона погодилася, тільки сказала, що хоче, щоб Михайло та його батько Борис Андрійович теж здали цей тест.
Вона сказала так недарма. Просто її чоловік зовсім не схожий на свого батька. Це дуже дивно. Хоча й копією своєї матері він також не є.
Цю пропозицію Руслана висунула свекрусі, коли зайшла до них у гості.
– Ти що таке надумала?! – вигукнула Ольга Петрівна.
– Що трапилося? – доєднався Борис Андрійович.
– Так, нічого… – зам’ялася свекруха.
– Як нічого? Я зараз вам все розповім. – відповіла Руслана.
Борис Андрійович уважно вислухав невістку. Трохи помовчав і сказав:
– Ольго, ти хоч по собі не суди… Розумієш, Руслано, Михайло не мій рідний син. Це було давно, але я вибачив і полюбив і виховав його. Він про це не знає.
Руслана подивилася на свекруху, що гірко лила сльози.
Фото ілюстративне
