fbpx
життєві історії
Я ще стерпіла, коли вони на Новорічну ніч поїхали до столиці. Але коли вже на різдвяні свята син з невісткою і онучкою на 10 днів поїхали кататися на лижах в Буковель, я змінила замки у квартирі, їхні речі тимчасово перевезла до себе у вільну третю кімнату, а у двушку пустила квартирантів. Буде сюрприз

Син Андрій з Настею одружилися шість років тому, онучці Улянці зараз чотири роки.

Я і чоловік все життя працювали на залізниці, а коли нам виповнилося по 50, нарешті отримали нову трикімнатну квартиру. Зробили ремонт, переїхали. І чоловіка через два роки не стало.

У нашу стару двокімнатну квартиру ми пустили тимчасово пожити сина Андрія і невістку Настю. Договір був такий, що вони поживуть там, поки не накопичать на перший іпотечний внесок на власне житло.

Справа в тому, що я все життя мріяла, що коли вийду на пенсію. Зможу не працювати і займатися своїми улюбленими справами: бігати ранками, вишивати картини і подорожувати.

Ми обоє з чоловіком мріяли багато, про що, але так склалося, що я лишилася сама. Але, я впевнена, Олег мій дуже був би радий, якби я все це могла втілити. А реально безбідно жити мені можливо тільки тоді, якщо віддавати в оренду стару двушку, у якій поки що живуть син і невістка з онукою.

Взаємини у мене з дітьми нормальні, людяні, не дуже близькі, але все ж таки родинні, я їм по можливості з онучкою Улянкою завжди допомагаю. Але роками я за ними спостерігаю, і здається мені, що вони і не думають ні на яку іпотеку відкладати, а живуть у своє задоволення. Хоч зарплати у них відносно не великі, але то на море поїдуть, то у ресторанах свята відзначають, тощо.

Коли я запитувала у Андрія, коли вони мені квартиру звільнять, щоб я могла туди квартирантів впустити і нарешті зітхнути з полегшенням, зажити, як мені хочеться, то син тільки відмахувався і переводив тему на іншу.

Ну ось чекала я, чекала і не витримала нарешті кілька днів тому. Зрозуміла, що треба діяти кардинально й рішуче, бо інакше нічого так і не зміниться.

Розумієте, я ще стерпіла, коли вони на Новорічну ніч поїхали до столиці з нашого райцентру, забронювавши там собі зарані хостел прямо у центрі Києва. Настя два дні, 31-го і 1-го все світлини з головної ялинки країни виставляла у соцмережі.

Але коли вже на різдвяні свята син з невісткою і онучкою на 10 днів поїхали кататися на лижах в Буковель, я змінила замки у своїй квартирі, найняла людей і їхні речі тимчасово перевезла до себе у вільну третю кімнату, а у двушку пустила квартирантів.

Буде сюрприз сину і невістці по поверненню з курорту. Ну а як з ними ще?

Я готова їх пустити до себе у вільну кімнату, всіх трьох в одну, але не більше, ніж на два тижні. Поки квартиру знайдуть.

Ось так. Час спливає, пора і мені починати жити так, я мріяла, життя одне.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.