Я ще в четвер натякнула Володі, що хочу, щоб вихідні він провів зі мною та дочкою. Яринці потрібна як мама, так і тато. Він глянув на мене якось косо, і нічого не відповів. А вже в суботу зранку попив кави, взяв ключі від автівки і вийшов з дому. Ввечері на нас чекала серйозна розмова
Мене звати Оля, мені 32 роки, маю сім’ю, доньку 5 років і чоловіка. З Володимиром живемо 6 років, дитина запланована. До народження Яринки я працювала в компанії, на дуже престижній посаді, але коли зрозуміла, що ношу під серцем дитятко, пішла в декрет, і потім звільнилася остаточно, бо з донькою не було кому сидіти.
Яринка наша дуже розвинена, у свої 5 років знає розмовну англійську, я вожу її на гімнастику 4 рази на тиждень, плюс ще музика та малювання. У садок вона не ходить, переважно постійно на цих заняттях. У вихідні намагаюся водити на якісь спектаклі дитячі та різні заходи.
Володя намагається, працює, на доньку не шкодує коштів, але дуже часто їде з друзями відпочивати, ніби він так відпочиває від нас. Хоча чесно сказати, я його не напружую ніякими домашніми турботами, з донькою максимум погуляти у вихідні, і те, пару разів на місяць таке буває.
Сама я нікуди не ходжу, ні на які зустрічі з подругами, тому що не хочу навіть час витрачати на такі розваги, хочеться приділити увагу дитині та чоловікові. Намагаюся добре виглядати, займаюся спортом, стежу за собою.
Останнім часом Володя якось кинув мені такі слова, що “він – чоловік і йому все можна!”, “Хочу і їжджу куди хочу, а коли хочу – залишаюся вдома”. Мені дуже сумно таке чути, невже Володі не хочеться бути з нами у вихідні? Я так намагаюся, але руки вже опускаються від такого ставлення. Для нього це вже другий шлюб, ужитися він не зміг з попередньою дружиною.
Що я не так роблю? Чому це не цінується? Я теж іноді втомлююся від дитини, няньки в мене немає, все роблю сама.
Як достукатися до чоловіка? Може хтось був у схожій ситуації і дасть якусь гарну пораду?
Фото ілюстративне
