fbpx
життєві історії
Я ще здивувався, чому це Ніна Федорівна так кардинально змінила про мене свою думку. Ще пару років тому вона навіть на крок не підпускала до своєї доньки, а тут на тобі, навіть ліжко постелила в своєму домі. Але, Слава богу, я докумекав у чому справа. Через три місяці мої здогадки підтвердилися

Я ще здивувався, чому це Ніна Федорівна так кардинально змінила про мене свою думку. Ще пару років тому вона навіть на крок не підпускала до своєї доньки, а тут на тобі, навіть ліжко постелила в своєму домі. Але, Слава богу, я докумекав у чому справа. Через три місяці мої здогадки підтвердилися.

– Толіку, ти не вартий моєї дочки. Тобі треба пошукати дівчину свого кола, — щоразу говорила парубку Ніна Федорівна.

Толік ніколи не був відмінником, часто хуліганив та його батьки були звичайними роботягами.

Ніна Федорівна завжди прагнула дати доньці тільки найкраще, а її донька Христина явно симпатизувала Толіку. Знаю, що добрих дівчаток тягне як магнітом до поганих хлопців, але вона ніяк не виявляла до хлопця свою симпатію, бо боялася викликати материнський гнів.

Коли на випускному вечорі Толік запросив Христину на танець, то мати одразу ж підійшла і заявила йому, щоб він не смів навіть дивитись на її доньку. Анатолій тоді відповів, що колишня училка йому тепер уже не указ і зможе прожити і без її настанов. Такі зухвалі слова стали останньою краплею, і Ніна Федорівна озлобилася на Анатолія.

Вже восени Толіка забрали до армії. Одна думка про те, що він цілих два роки не побачить Христину, мучила його. Хлопець покликав кохану на свої проводи, але мати не пустила її туди. Потім Толік  кілька разів телефонував Христині, але мати не дозволила доньці взяти слухавку.

Усі новини з рідного міста хлопець дізнавався лише з листів друзів. Він знав, що у Христини все гаразд. Він увесь час писав їй довгі листи з освідченням у коханні, але вона на них ніколи не відповідала.

– Та ти її забудь, адже силоміць коханим не станеш! — казали йому товариші по службі.

Поступово кохання почало вщухати, а потім зовсім зникло.

Толік повернувся додому у прикордонній формі. Коли він повертався додому, то ніс до носа зіткнувся з Ніною Федорівною.

– Ой, Анатолію, яким красенем ти став! А як змужнів! Христина весь час про тебе думала, вона так за тобою скучила, – почала щебетати жінка. – Ти до нас на чай обов’язково зазирни, будемо раді бачити тебе!

Хлопця насторожило і здивувало таке ставлення, він навіть трохи розгубився.

Вже наступного дня Христя йому зателефонувала сама та покликала на вечерю.

Толіку дуже хотілося побачити кохану та подивитися якою вона стала. Він купив шикарний букет і вирушив на звану вечерю.

Христя за його відсутності розцвіла і ще більше подобрішала.

– Я дуже рада тебе бачити! – пробуркотіла дівчина Толіку, коли його побачила.

У цей момент у коридор зайшла Ніна Федорівна і сказала:

– Заходь Анатолію, мий руки і давай до столу.

Хлопець побачив шикарний стіл. Під час вечері “теща” тільки те й робила, що підливала хлопцеві “біленьку і примовляла:

– Ти не мене зла не тримай, забудемо наші минулі непорозуміння.

Потім мати почала нахвалювати Толіка на всі лади і говорити про те, що про такого зятя, як він, можна тільки мріяти.

Коли вечір став наближатися до завершення, Толік почав збиратися додому, але Ніна Федорівна сказала, що йому краще переночувати у них.

Хлопцю постелили у вітальні. Коли вимкнули в усьому будинку світло, до Толіка несподівано прийшла Христя. Вона стала йому нашіптувати про своє неймовірне кохання.

Він несподівано очухався і подумав про те, в чому полягає причина такої гостинності. Два роки тому Ніна Федорівна його навіть не вважала за людину, а тут вона навіть ліжко постелила. Він зрозумів, що в цьому всьому прихована якась каверза. За секунду вдягнувшись, хлопець вискочив на свіже повітря.

Він зрозумів причину такого відношення лише через три місяці, після того, як у Христини помітно округлився живіт. Мабуть, мати не догледіла за своєю донечкою, от і вирішила, у такий спосіб позбавити її позору на все село.

Фото ілюстративне