fbpx

Я щиро вірила, що Максим приведе в наш дім жінку, яка замінить нам з чоловіком доньку, яку ми втратили. Та син натворив “чудес”. Мало того, що в нього вже друга дружина, та жодна з них ні на капельку не схожа на нашу донечку. Ліля, така лінива, що словами не передати. Прикрилася сином, щоб нічого не робити, а Максим її покриває

Я щиро вірила, що Максим приведе в наш дім жінку, яка замінить нам з чоловіком доньку, яку ми втратили. Та син натворив “чудес”. Мало того, що в нього вже друга дружина, та жодна з них ні на капельку не схожа на нашу донечку. Ліля, така лінива, що словами не передати. Прикрилася сином, щоб нічого не робити, а Максим її покриває

Ми з чоловіком завжди хотіли хоча б двох дітей, краще сина і доньку. У нас ця мрія збулася, але нашої доньки, через важку недугу, п’ять років тому не стало. Сподівалася, що колись дружина мого сина хоч частково замінить мені мою Оксанку, що ми відчуємо в ній доньку. Син одружений вдруге і жодна з його дружин нам не підійшла.

Мене звуть Анна, мені 51 рік. Ми з чоловіком разом понад тридцять років, і, наважусь сказати, у нас зразковий шлюб. Ми живемо в своєму будинку в маленькому селі, за кілька кілометрів від обласного центру. Я продавець за освітою, працюю в місті в продуктовому магазині. Чоловік водій міжміського автобуса.

Я тільки досягла повноліття, коли зустріла свого чоловіка. Про наше знайомство він любить розповідати, що я сама потрапила до нього в “руки”, тож він змушений був мене “купити”. На той час я вже працювала продавчинею, складала товар на верхню полицю, і випадково “впала” йому прямо в руки. Він зловив мене в останню хвилину. І з того часу ми разом.

Через рік відбулося весілля, я вже носила під серцем дитинку. Орест, мій чоловік, привів мене в свій будинок, де він жив з батьками. Його батьки зустріли мене з розпростертими обіймами, у них був лише він, і вони з нетерпінням чекали одруження та народження онуків.

Спочатку я боялася спільного життя, але свекруха і свекор були чудові. У нас народився син, ми всі дуже раділи. І оскільки ми з чоловіком не хотіли залишатися лише з однією дитиною, через два роки я знову ощасливила чоловіком цікавим станом.

Після сина Боженька подарував нам донечку. У нас була пара, як ми хотіли. Але наше щастя тривало недовго. Наша Оксанка була хворобливою. Ми пережили багато оперативних втручань, і останнє з них наша дочка не пережила.

Було дуже важко все це пережити…

Тому всю свою любов ми “перекинули” на сина. Ми обоє з чоловіком дуже сумували за дочкою, яку сподівалися “відродити” в дружині нашого сина – невістці.

Наш син був гарно вихований. Він милий і розумний хлопчик. Після закінчення школи закінчив технікум, почав працювати. Згодом Максим закохався і вони з Мартою відгуляли весілля. Їм не було куди йти жити, тому ми запропонували їм залишитися з нами.

Свій будинок ми з часом розширили, добудувавши ще один поверх, тому місця хватало на всіх. Ми з чоловіком і свекрухою (свекра на той час вже не було з нами) жили на першому, а весь другий віддали молодим.

Їм було достатньо місця для себе, єдиним недоліком було те, що у нас була лише одна кухня. Але це мене геть не турбувало.

Жити разом було доволі цікаво. Молодь жила по-своєму, ми з чоловіком їм ніяк не заважали. У нас, жінок, теж не було проблем домовитися про приготування їжі. Один раз готувала невістка, другий – я. А коли через рік народилася внучка, невістка автоматично взялася за господарство.

Вона також доглядала за городом і годувала кролів і курей. Нам це дуже допомагало, особливо коли я працювала в другу зміну і пізно поверталася додому, а чоловік десь був у від’їзді. Навіть син завжди хвастався, яка в нього вдома господиня. Я дуже тепло згадую ті роки.

Проте наше щастя зруйнували походеньки наліво нашої невістки. Максим не зміг пробачити Марту. Вони розлучилися, невістка з’їхала з донькою. На щастя, ми бачимо малечу досить часто.

Через деякий час син знову закохався. Дівчину звати Ліля. За рік вони розписалися. Нова дружина Максима була при надії. І знову переїхали до нас жити. Цього разу на світ з’явився хлопчик. Я сподівалася, що з новою невісткою порозуміюся так само, як і з першою. Але я помилилася.

Невістка на кухню заходить лиш для того, щоб поїсти. Готую, прибираю, все роблю на городі тільки я, ну і чоловік і Максим ще допомагають.

Ліля тільки зітхає, як це важко бігати навколо сина і нічого більше не встигати. При цьому онук дуже спокійний хлопчик, не капризує, добре спить вночі. Моя невістка лінива, довго спить, скільки разів я бачила, як вона просто сидить у своєму смартфоні, або розмовляє з друзями по телефону.

Коли я поскаржився синові, що мені неприємно, що його дружина вдома пальцем не поворухне, він сказав мені, що розуміє мене, але для неї це забагато. Ліля повинна піклуватися про малечу. Я хотіла сказати Максиму, що в Лілі немає такої роботи біля сина, але той тільки махнув рукою.

Син дуже добрий, закоханий, і я не хочу їм заважати. Але я, мабуть, довго не протримаюся.

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page