Я схопилася на початку березня за дитину й помчала з Маріуполя, куди очі бачать. Скитання, кілька країн Європи, перша сивина у синочка в 4 роки. Нью-Йорк.
Я закінчила журфак Маріупольського гуманітарного університету, працювала на сайті, писала іноді для різних видань, мене влаштовувало моє життя, навіть попри розлучення з чоловіком.Я любила Маріуполь, він останні роки, після 2016-го, розквітав і розвивався. Місто тавало все комфортнішим для життя, для дітей.
Нові майданчики, облаштовані сквери, гарні площі, кафе, море, медицина на рівні… Нічого зараз немає.
А ми з сином – в Нью-Йорку.
Пам’ятаю, як не могла повірити, що ми добралися, подзвонила подзвонила мамі, розплакалася. Мама залишилася в україні, на Львівщині у своєї університетської подруги.
А мені треба було платити за житло, їжу та садок сина.
Мені було не те щоб страшно, але хвилююче. У 29 років я вирішила, що точно маю спробувати до 30 змінити щось. Зараз розумію, що це можливо зробити у будь-якому віці, головне – вірити у себе. Не треба думати, що без великої кількості грошей чи підтримки це неможливо.
Спочатку було дуже складно. Я одна з дитиною, винаймала кімнату. Місто я зовсім не знала, на мені був син з шаленою енергією, не дуже слухняний. Няні коштують дуже дорого, і доводилося з усім справлятися самій.
Але я у всьому шукала позитивний бік. Так, наприклад, я схудла, навчилася крок за кроком вирішувати проблеми, познайомилася з величезною кількістю людей, які допомагали контактами, порадами, зв’язками. Я їм усім безмежно вдячна.
Я мала досвід організаторської роботи, і в Америці це мені знадобилося
Компанія, в яку я алаштувалася завдяки знайомим з діаспори, організовує бізнес-конференції, блокчейн-форуми, надає піар-послуги.
Проблеми передусім були у розумінні місцевого бізнесу і законів ділових взаємин. Я намагалася вивчати місцеві особливості та уважно прислухатися до порад спеціалістів. Тут все працює абсолютно інакше. З того, що мені подобається, все чітко, але є й мінуси і бюрократія.
Я знайшла свою нішу – блокчейн, маю багато корисних контактів, я постійно розширюю базу, організовую зі своєю командою заходи, зустрічаюся з людьми.
Коли ти переїжджаєш, тим більше одна з дитиною, важливо вірити в себе і нічого не боятися. Я, як і раніше, дуже люблю Україну, Київ, мій Маріуполь, той, колишній… Там я виросла, але мені здається, якщо нам дається шанс спробувати щось нове, то треба йти тільки вперед, реалізовуючи свої ідеї і долаючи перешкоди.
І життя знову посміхнеться вам, вірте в це! Миру всім і гармонії!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
