Моя невістка настільки лінива, що просто слів бракує. Як я готове давала, то було добре. Цього року я вже мудріша.
Ми з чоловіком живемо в селі. Господарки, як такої вже не маємо, декілька курок бігає, а ось город біля хати садимо.
Трішки картоплі, огірки, помідори, зеленину. Ну, все, як у всіх загалом в селі.
Діти наші вже дорослі, створили свої сім’ї, син навіть встиг одну дружину поміняти на іншу.
З першою має дочку, а друга подарувала сина.
Перша невістка мені зовсім не подобалася, але я нічого не казала, син сам дійшов висновку, що марнувати своє життя з такою людиною не варто.
Друга ж, Настя, пані міська. Сама вона вчителька англійської мови. Мій син працює на укрзалізниці.
Робота в нього складна і вимагає максимальної уваги, тільки Настя цього розуміти не хоче.
Але загалом жили вони добре, мабуть, тому, що окремо.
Всі ці чотири роки, що вони живуть разом, я робила всі закрутки на зиму самі, а їм вже передавала готову продукцію в місто.
Жодного разу Настя не сказала, що не любить огірків чи помідорів квашених чи маринованих. Навпаки, все прихваляла, як вони смакують до картопельки взимку і дякувала.
Цього року я вже не маю такого здоров’я, як раніше. Я собі щоб законсервувала на зиму.
А огірків цього року вродило дуже багато. Всі такі маленькі, як пальчики, гарнюні.
Ви знаєте, відкрию вам один секрет. Мама ще моя мене вчила, щоб огірки були хрумкі та соковиті, їх треба збирати з самого ранечку, ще з росою.
Я сьогодні так і зробила. Назбирала кошик і ще відерце.
Я знала, що син з невісткою приїдуть до нас.
– Ви молоді. Ти, Настуню, зараз у відпустці. Самі собі закатаєте на зиму.
Невістка нічого не сказала, тільки очима завернула на мого Тараса.
Ввечері вони поїхали. Я щаслива сіла, що огірки “в добрі руки” передала.
А наступного дня сіла з телефоном, і вирішила сина по відеозв’язку набрати.
Дивлюсь, а той бідний ті огірки в банки кладе. В нього рука широка, він мучиться з тою справою.
Я ж спитала, де Настя, а вона, виявляється, пішла з сином на вулицю гуляти, бо в квартирі через закрутки дуже жарко, і вона не хотіла Тарасу заважати працювати.
Ні стиду ні совісті. Вона чоловіка заставила все закатувати.
– То твоєї мами огірки, ось і роби. А я не вмію, такого ніколи не робила. Та й робота ця небезпечна, бо з кип’ятком возитися треба.
Мій Тарас якийсь в інтернеті найлегший рецепт знайшов, тай закручує, бо ж не пропадати добру. Але хто його знає, чи не повистрілюють ці банки. Шкода моєї і його праці.
Я не стрималася і до свахи подзвонила. А вона мені каже:
– Свахо, я того також ніколи не робила. В мене чоловік консервацією займається.
Тут мені стало все зрозуміло. Яблуко від яблуні, як то кажуть, далеко не падає…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua