Я спершу хотіла відмовитись від такої допомоги, але подумала, а чому б і ні. До того ж бабусю цю я знаю, і неодноразово допомагала їй. Я залюбки одягну поношені речі Люди, до того ж вона сама на себе працює, і одяг купує брендовий, я такий на базарі не куплю. І дочку свою приодягну. Словом, ми не бідуємо, але і відмовлятись я не стала. А через два тижні ця бабуся зателефонувала вдруге.
У мене звичайна, середньостатистична сім’я – чоловік, дитина. В цьому році народила ще одну дитину. Раніше жили в іншому кінці міста. Але оскільки у нас з’явилося поповнення в родині, жити в однокімнатній квартирі стало дуже тісно. Допомогли батьки, були якісь заощадження, тому і купили квартиру в іншому кінці міста, але вже двокімнатну. Стали обживатися.
У минулому будинку коли жили, спілкувалася я з однією бабусею. Ну часом купувала їй хліб або ліки, що їй потрібно було і так заходила на чай. Але потім спілкування зійшло нанівець, все ж робота, діти, чоловік. І ось зателефонувала вона мені сама недавно, номер у мене залишився той же.
Поговорили з нею, ну і розповіла вона мені, що недавно діти до неї приїжджали. У її доньки Люди теж дитина маленька, трохи старше моєї. Привезли велику кількість дитячих речей: одяг, взуття, навіть їжу дитячу, щоб роздала комусь. Ще дочка свої якісь речі залишила, що вона не носить. Ну і запропонувала мені бабуся приїхати взяти продукти і речі. Я спочатку сумнівалася – якось незручно. А потім вирішила, чому б ні. Що тут такого?
Тим більше, що я і речі не проти носити, які дають. Ну і дочку чому обділяти в харчуванні. Поїхав до бабусі цієї чоловік мій, забрав сумку. Сумка була дуже пристойною, стільки багато всього. Приємно, звичайно. Зателефонувала їй, подякувала.
Минув тиждень, телефонує знову бабуля і каже, щоб знову чоловік приїхав, забрав сумку. Вона сказала своїй дочці Люді, що ми досить бідні, що нам нема чого носити, одним словом – жебраки. А тому її дочка будучи людиною дуже доброю, зібрала все можливе мало не з усього району, щоб нам допомогти. Я була здивована. Ну які ми бідні? Ну які жебраки?
І навіщо я погодилася? Я розумію, що вона хотіла допомогти, але говорити таке – це вже занадто. Довелося від речей і харчування відмовитися, з бабусею не спілкуюся. Хіба я не вірно зробила?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
