Я спершу подумала, що у Василя якісь проблеми на роботі. Я старалася не чіпати його лишній раз. Та одного разу він взяв мене за руку і посадив на стілець. – Я повинен тобі дещо розказати. Більше викручуватись у мене немає сил!
Три роки тому я зустріла Василя, свого чоловіка. Він на той час уже кілька років, як був розлучений. Оскільки я жінка не першої свіжості, мені тоді було 32 роки, я особливо не обурювалася на рахунок його минулого, а на рахунок його дітей навіть не думала нічого поганого. Кожен з нас має якесь минуле, і це абсолютно нормально.
Просто у мене так склалося, що до того віку я не встигла побувати заміжня і не стала мамою. Словом, я ставилася до такого розкладу нормально. Навіть потоваришувала з його дітьми. У нього син і донька, дуже розумні та милі діти. За рік стосунків ми з Василем відгуляли весілля, створили свою сім’ю.
Навіть задумалися про те, щоб у нас була спільна дитина. Принаймні, я цього дуже хотіла. Все ж таки, що це за кохання, якщо у ньому немає продовження у вигляді дитини. Але Василь сказав, що хоче почекати з появою ще однієї дитинки. Мовляв, треба більше заробити, помножити фінансовий капітал сім’ї. І я була не проти, бо розумна жінка розуміла, що діти – це великі витрати. От і мешкали ми з ним просто разом, як сімейна пара.
Кожні вихідні колишня дружина Василя привозила їхніх дітей до нас, я не була проти. Ми чудово з дітками проводили час. Все йшло своєю чергою. А потім якось Василь сказав мені, що треба про щось серйозно поговорити. Я вже думала, що у нього проблеми якісь на роботі.
Виявилося, що дружина його кілька років тому взяла гроші в кредит, щоб зробити свій бізнес. Та тільки з бізнесом нічого не вийшло, грошей теж не заробила до ладу. Словом, пролетіла. Виплачувати їй нема з чого, бо двоє дітей, а на звичайну роботу вона йти не хоче, бо там копійки платять. Ось і звернулася до Василя, щоби він допоміг.
Сказати, що я здивована, не сказати нічого. Найбільше мене здивувало те, що вже близько пів року він і так виплачував кредит. Я ж увесь час думала, що просто на роботі йому зарплату урізали, Василь так казав. А тут у нього совість прокинулася, він вирішив зізнатися. Мало того, що він пристойні аліменти платить своїм дітям, то ще й колишній кредит оплачує. Ось чому він не хотів, щоб у нас була власна дитина. Тому що більшість його коштів іде на колишню родину. З чоловіком ми посперечалися, я поїхала до мами.
Зараз я не знаю, як мені далі чинити. Виплачувати кредит колишній треба ще два роки. Я не молодшою стаю, мамою коли мені ставати? Та й поки що він виплачує їй старий кредит, де гарантія, що вона не візьме нового? Чоловіка я люблю, але так жити не хочу.
Фото ілюстративне
