Я спершу тата просила, щоб приїхав пожити до нас, та він не погоджувався. – Тут все мені нагадує про Ніну, а ці спогади дуже теплі серцю. – Я поважала його вибір, тому й не наполягала. Не минуло з цього часу й пів року, як батько попросив приїхати до нього. – В мене для тебе сюрприз. – Якби ж я відразу знала, скільки цей сюрприз, під іменем Маруся, наробить нашій сім’ї клопоту, відразу б прийняла міри.
Півтора роки тому у нашій родині трапилося непоправне. Не стало моєї улюбленої матусі. Їй був лише 61 рік. Все сталося дуже швидко, ми навіть не встигли до ладу попрощатися. Просто одного дня її не стало і все. Мені було дуже важко, але в мене чоловік і сім’я і я якось хоча б могла відволіктися.
Інша річ мій батько, який прожив із мамою разом 40 років. І всі ці роки вони жили душа в душу. Я відразу ж говорила татові, щоб приїхав жити до нас хоча б на якийсь час, щоб не нудьгував так сильно, відволікся хоч трохи, прийшов до тями.
Але тато не хотів, йому хотілося жити в будинку, де вони з мамою прожили все життя разом. Я вибір батька поважала, тому більше не змушувала його робити так, як я кажу. Не минуло й кілька місяців, як батько зателефонував мені і сказав, що має новину і щоб я прийшла. Коли я прийшла до батька додому, там справді на мене чекав сюрприз.
На кухні сиділа огрядна жінка з не дуже приємним виразом обличчя. Звали її Маруся. Виявилося, що Маруся – нова пасія батька і він збирається на ній одружитися. Звичайно, я була не в собі. Після відходу мами не минуло так багато часу, а він уже одружитися зібрався.
Але я вирішила прийняти і це, якщо йому від цього стане краще. Маму все одно не повернути. Маруся хоч мені й не сподобалася, але це вибір тата – я його поважала. Хто б міг подумати, що ця дама поверне все так, щоб було їй вигідно. Хоч і здогадатися можна було. А інакше, навіщо їй був мій батько і чому вони так швидко пішли до РАЦСу – буквально за місяць після знайомства? Найбільше мене здивувало те, що батько одразу ж поїхав до Марусі у село жити, навіть номер телефону поміняв.
Пів року я не могла його знайти, а коли прийшла до помешкання, де раніше жили мама з татом разом, виявилося, що батько оформив її на дочку Марусі і тепер квартира належить їй. Я словами описати не можу, яким це було для мене здивуванням. Буквально за три місяці батько сам з’явився до нас із чоловіком додому. Вигляд у нього був ще той…
Знеможений, худий, стомлений, він ледве пересувався на ногах і щось бурмотів про те, як він міг так вчинити зі своїм життям. Вдома у мене батько просив вибачення за свій необдуманий вчинок. Звісно, я його вибачила. На емоціях, втративши дружину, він просто не розумів, що він робив. А тут ця Маруся з’явилася. Я це все так не залишу. Вже найняла адвоката, намагатимемося відсудити квартиру назад, визнавши батька недієздатним на той момент, коли документи були оформлені.
Бережіть себе та своїх рідних!
Фото ілюстративне
