Мені потрібні чоловіки, але не для сім’ї. Як будь-яка жінка, я без них не можу і чесно про це кажу.
Я впевнена у своїх переконаннях. Кожному – своє. Свобода – оце і є життя!
Я спробувала у 20 років створити стандартну родину. Вийшла заміж. Почали жити під одним дахом. І кудись вся та ейфорія – ви розумієте, про що я, – випарувалася.
Відчуваючи, що не літаю поруч з чоловіком, дитини свідомо не хотіла. Прирікати її на зростання у неповній родині?
Розлучення відбулося, і я зітхнула вільно: свобода – оце і є життя!..
Моє життя – це журналістика, мої рідні і чоловіки. Різні чоловіки.
Я зустрічаюся з тією чи іншою людиною доти, поки мені легко. Поки нам легко обом.
Тільки відчуваю, що радісна гармонія порушується посяганнями на особистий простір, ревнощами чи ще чимось подібним – все, крапка.
Знаєте, існує стереотип, що жінці обов’язково потрібно реалізуватися як матері, дружині.
Можливо.
Але не кожній.
Як я вже казала – кожному своє.
Мені – не обов’язково.
Я добре заробляю на посаді редактора одного з популярних столичних видань. Відвідала безліч країн, пізнала багато цікавих, самодостатніх людей. Зараз мені – за сорок, не буду вказувати точний вік. І щодня я лише переконуюся, що зробила і роблю правильний вибір.
Адже в родині, з чоловіком і дітьми, я не мала би того ступеня свободи, що маю все життя.
В мені не прокинувся материнський інстинкт, не захотілося прати і готувати обіди одному чоловікові.
Я щаслива, перебуваю у комфортних для мене особистих стосунках, реалізуюся у професії, подорожую, розвиваюся, пізнаю різні грані і барви життя.
Для мене це і є моє правильне щастя. Про яке, я чомусь думаю, мріють багато “домашніх” жінок.
Чи я не права?..
Автор – Олена К.
Фото – garmoniazhizni.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
