Я спитала сина, про який подарунок мріє моя невісточка. Собі б я точно такого дорого не купила, але Оленка- рідня, як не крути. Вона справді зраділа. Ми навіть, коли на кухні канапки робили, радилися, куди її краще “примостити”. А вже через два дні в гості зайшла сусідка, і приголомшила новиною. Як з цим жити дальше?
Нещодавно у мене з невісткою стався серйозний конфлікт. До цього в нас стосунки були гарними, ввічливими, душевної близькості не спостерігалося, але й не дивилися косо один на одного. Тепер навіть не знаю, як спілкуватимуся з цією дамою, після того, що трапилося.
Уявіть собі ситуацію. Я – працююча пенсіонерка, живу одна, з родичів у мене в місті тільки син, онуки, ну і якщо її теж віднести до категорії родичів, невістка. Звичайно, основне коло спілкування – це мої рідні. Є й подруги, знайомі, але це так, іноді по філіжанці кави разом вип’ємо.
Внучок я просто обожнюю і, як усі бабусі, люблю побалувати. І смачними, і іграшками, і одягом. Вони ще, звичайно, невибагливі, носять те, у що одягнуть, але я намагаюся стежити за дитячою модою, купуючи малечі саме те, що зараз, як кажуть, у тренді. Пенсія разом із зарплатою цілком дозволяє мені радувати і їх, а дивлячись на задоволені мордочки онучок, радіти самій.
Невісточку теж не забуваю, у свята не скуплюся, а щоб баланс не порушувати, купую обновки і сину. Перед черговим днем народження невістки я поцікавилася у сина, щоб його дружині хотілося отримати в подарунок? Він, недовго думаючи, відповів, що дружина мріє про функціональну духовку.
Готувати невістка вміє та любить, тому я не здивувалася, хоча розуміла, що подарунок явно не з дешевих. Перевірила заначку і, вирішивши заощадити на деяких своїх покупках, купила цю духовку. Коли купувала, зовсім замучила продавця-консультанта своїми питаннями та причіпками, але за кілька годин суперечок і вагань, він, зітхнувши з полегшенням, оформив товар.
Вдома я, щоби переконатися, що на духовці ніде не залишилося цінників, розпакувала її, перевірила, помилувалася, і в цей момент до мене зайшла сусідка. Побачивши на кухні диво-духовку, вона ахнула:
– Ну ти даєш! Молодець! Тепер випічка буде одним задоволенням, я сама давно мрію таку собі купити. Вибач за нескромні питання, а скільки?
Я назвала сусідці суму, і та ойкнула знову:
– О-о-о, ні, я не потягну…
Довелося зізнатися, що собі я теж не купувала б за такі гроші, але для невістки, на прохання сина, розщедрилася.
Сусідка зробила мені комплімент на тему “Оце свекруха!”, ми випили чаю, позаглядали в духовку, і розпрощалися.
День народження минув чудово, невістка справді була рада моєму подарунку, кілька разів дякувала, і навіть радилася, де краще встановити духовку на кухні. Розлучилися ми, як ніколи, тепло, і нічого не віщувало проблем у найближчому майбутньому.
За кілька тижнів до мене знову зайшла сусідка. Вигляд у неї був трохи розгублений:
– Ти знаєш, вирішила все ж таки тобі сказати. Твоя невістка продає духовку.
Я відразу не зрозуміла:
– Тобто? Де продає? Вона ж про неї мріяла!
– Виставила на інтернет-сайті, ціна прийнятна, якби не знала, що це твій подарунок, сама купила б у неї…
Ми присіли до ноутбука і сусідка швидко знайшла сторінку з духовкою. Сумнівів не було, невістка справді вирішила продати майже нову духовку! Звернувши увагу на перехід “інші пропозиції продавця”, я поцікавилася, чим ще торгує невістка, вона ніколи мені не розповідала про цей бік своєї діяльності.
Краще б я не переходила на посилання, і все обмежилося б тільки духовкою… На наступних сторінках я з подивом побачила багато тих речей, які я дарувала онукам, сину, та невістці! Там були навіть іграшки!
Сусідка, бачачи мій стан, ще раз попросила вибачення і пішла, а я, не відкладаючи в довгу скриньку, набрала невістку і поцікавилася:
– Оленко, ну як там духовка, тішить вас пиріжками-тортиками, зайду якось на чай.
Невістка зам’ялася:
– Ви знаєте…
– Знаю, люба, знаю, а що так здешевила, треба було дорожче ціну кинути, та й одяг, який із цінниками, теж. А так багато не виручиш. Що ж ти твориш? Я вам подарунки роблю, а вони одразу перепродаються! Сказала б, так гроші в конверті, і до побачення! Хоч цукерками не торгуєш, які я купувала онукам?
Зрозумівши, що я розлючена, і просто так з теми не зістрибнеш, Олена пішла у наступ:
– А що тут такого? Розпоряджаюсь речами, як вважаю за потрібне!
Ми посперечалися, потім у мене була дуже неприємна розмова з сином, він, виявляється, не знав про “промтоварний” магазин у себе під боком, за кругообігом речей не стежив, а духовка ще красувалася на кухні. Найприкріше, що син зайняв нейтральну позицію, не підтримавши мене, і не засудивши свою дружину, мовляв, не хочу втручатися в ці жіночі чвари.
Я, те, що сталося, не вважаю банальною суперечкою, так чинити, як робить невістка, просто непорядно.
Фото спеціально для ibilingua
