Я стала іншою, зовсім іншою. Це заслуга чоловіка і моєї… мами, хоча тепер я її так не називаю і ніколи більше не назву. Моєму чоловікові тоді було 40 років, а мені 30. Коли ми з ним зійшлися, у нього на руках залишилося двоє дітей, він раптово овдовів. Діткам було 10 і 12 років. Звичайно, мені захотілося допомогти їм впоратися.
Ми народили спільне дитя, і ніби все було добре. Іноді ставалися якісь дрібні непорозуміння, але в цілому все було добре. Я заради дітей намагалася все згладжувати і гармонізувати.
Одного разу чоловік не прийшов на ніч додому, телефон не відповідав, і на ранок я стала переживати, де він і що з ним. Хвилювалася, а раптом з ним щось сталося.
Шукала, знайшла і отетеріла від побаченого. Він мирно сопів з моєю матусею у неї вдома, мило так обнявшись.
Важко передати мої відчуття і стан. Три дні я себе майже не пам’ятаю. Моя свекруха була з нашими дітьми. А потім мені стало байдуже на те, що сталося. Я вирішила підняти дітей, адже вони не винні в батькових помилках. Їм і так довелося багато пережити. І вони вже звикли до мене, і я до них.
Словом, я жила далі. Але колись найближчі мені люди стали для мене чужими. Я стала черствою і до нього, і до своєї матері. Я її більше ніколи не назвала і назву цим словом – мама. Ні, вони не разом, то, як вони мені пояснили, сталося випадково. Він живе сам, мама зійшлася з якимсь чоловіком. Мені байдуже до їхнього життя.
Дітки старші вже виросли, здобувають вищу освіту, іноді спілкуються з батьком, але більлше зі мною. А я живу в своєму власному світі.
Я вже інша, не така, як раніше.
Два роки тому пробачила його і ми знову живемо разом. Але це як робота, а домашні справи – як обов’язок, а для заспокоєння себе і для радості знаходжу собі нові відчуття в міру можливості. І знаєте, я не шкодую ні крапельки про те, що роблю, що зраджую його.
Ось так і живемо. Він згодом став таким люблячим, ревнивим і турботливим, що тепер смішно. Шукати йому заміну хотілося, і пробувала, але прийшла до висновку, що краще не треба, тому що у кожного свої таргани в голові, а від цього я вже знаю, чого чекати.
Я йому відплатила сповна – за що боровся, на те й напоровся. Олень.
Дівчата і жінки, я до вас звертаюся: що б не сталося у вашому житті, головне – пам’ятайте про діток і про себе кохану!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
