fbpx

Я стала вести гру. Почала потай зустрічатися з іншим хлопцем, який був закоханий в мене ще зі школи. Мій хлопець ревнував і намагався ставити ультиматум, але я висувала зустрічний – або змирися з моїм спілкуванням, або вали! Можна сказати, я нахабно гуляла у нього перед носом, і лише тоді моя злість стала поступово вщухати.

Почну з того, що я була закохана в свого хлопця шалено! У ньому, здавалося, не було вад. Він теж говорив, що любить, але кинув мене заради іншої, хоча прямо сказати мені про це так і не зважився. Типу “справа не в тобі, справа в мені”! Ненавиджу це!

Та “інша” була моєю знайомою. Ми з нею працювали в одній будівлі. І ось вона до мене підійшла і все виклала, мовляв, мій колишній приходить до неї і в ногах у неї валяється, просить, щоб вона була з ним. А їй він був не потрібен! Мені було боляче, але я з гордості зробила вигляд, що співчуваю йому, почала його захищати, намагалася навіть їх звести!

Вона сказала йому “ні”, а він вночі зателефонував мені і почав бідкатися про несправедливість життя. Я зробила вигляд, ніби не одна і що він подзвонив “не вчасно”.

Кілька тижнів тому він на колінах приповз до мене. Благав повернутися. Просив пробачення. Клявся, що завжди буде зі мною. Я і пробачила. Мені стало шкода його. І все одно якісь почуття залишалися. Наші відносини стали набагато кращими! Він балував мене, піклувався про мене… А у мене все перед очима та баба стоїть…

Я стала зухвало поводитися по відношенню до нього. Перестала залежати від його думки. Змінила імідж, почала спілкуватися з іншими хлопцями. Врешті-решт, мені захотілося зрадити йому. Саме зрадити!

Я стала вести гру.

Почала потай зустрічатися з іншим хлопцем, який був закоханий в мене ще зі школи. Мій хлопець ревнував і намагався ставити ультиматум, але я висувала зустрічний – або змирися з моїм спілкуванням, або вали!

Можна сказати, я нахабно гуляла у нього перед носом, і лише тоді моя злість стала поступово вщухати, а образа випаровуватися. Однак, я також зрозуміла, що більше він мені не потрібен і розлучилася з ним.

Він довго намагався мене повернути, але я оголосила йому, що люблю іншого і він мені більше не потрібен.

Потім сиділа і думала: а нафіга я взагалі брала його назад?! Могла б просто замутити з однокласником і все!

Але хороша думка приходить після. І, думаю, я б не змогла заспокоїтися, якби не помстилася.

Марина.

Фото – ілюстративне, goodfon

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page