Я стільки всього наготувала на святкування нового року, що сама була з себе здивована. Та гості, мало того, що прийшли менше ніж за дві години до святкування, і вже добряче “веселі”, так вони ще стали прямим текстом натякати, що все те, що на столі, вони могли і дома поїсти. – Для чого ми взагалі сюди перлися? – Я не стрималася і піднялася з-за столу. Всім було непереливки

Я стільки всього наготувала на святкування нового року, що сама була з себе здивована. Та гості, мало того, що прийшли менше ніж за дві години до святкування, і вже добряче “веселі”, так вони ще стали прямим текстом натякати, що все те, що на столі, вони могли і дома поїсти. – Для чого ми взагалі сюди перлися? – Я не стрималася і піднялася з-за столу. Всім було непереливки.

Сама я родом із села, там народилася, виросла. А коли мені виповнилося 17, і я закінчила школу, тут же поїхала вчитися в місто.

Навчання мені давалося легко, а ще мені дуже подобається місто з усіма його можливостями. Я навіть уявляла, що нарешті отримаю улюблену професію, тут же зустріну своє кохання. Так воно й сталося. Через два роки після закінчення я зустріла свого чоловіка, ми відгуляли весілля, ще через два роки стали батьками синочка, а потім і донечки.

У нас своя затишна квартира, все гаразд. І ось на новий рік родичі із села приголомшили новиною, мовляв, збираються приїхати до нас у гості. Я, звісно, хоч і не була до такого готова, вирішила, що коли рідня їде, треба зустріти, як годиться. Вранці вони приїхали, я якраз спекла свою, домашню піцу, купила смачну, дорогу каву. Але ніхто навіть кави випити не захотів. Сказали, що поїдуть до інших родичів, а ввечері повернуться, щоб зустріти нови рік.

Я ж тоді бігцем побігла в супермаркет, накупила дорогущих фруктів, щоб зробити нарізку фруктову, відмінне французьке “з бульбашками”, кілька видів сирів, природно хамон, червону рибу, ікру червону, ще курку купила, щоб її запекти. Одним словом, накупила повно всього найякіснішого, зробила аж сім салатів різних, канапе з ікрою, нарізка з сирів, хамону та смачної сиров’яленої ковбаси, запекла курку, ще як гарнір картопельки відварила. Мені здалося, що стіл просто ломиться від наїдків. Думала, і рідним сподобається.

Так мало того, що вони прийшли майже о 10-й вечора і добряче “веселі”, так ще й незадоволені всі сіли за стіл. Я, звичайно, запитала, що сталося. Один родич мені й відповідає.

– Ти що, нас за не мудрих прийняла? Що це за їжа? Трави якісь у тарілки наклала. Хіба це справжня ікра на цих канапе? А м’ясо? М’ясо де? А картопля чому не запечена в духовці. Ми пюрешку і дома можемо з’їсти.

Я ледь зі стільця не впала. Я старалася, а їм картоплю запечену подавай. От і відправила їх у новорічну ніч кудись подалі. Треба мати совість.

Хіба я не права? А як би ви вчинили в такому випадку?

Фото ілюстративне