Я свідомо привела на світ двох синочків. Вони тільки мої, батька у них немає, і ніколи не буде. Я ростила і виховувала їх так, що в них повинна бути в голові одна жінка – мама. Таким чином я хотіла забезпечити собі старість. Першим мене зрадив старший Богдан. Зі своєю дівчиною він пів року жив окремо, проти моєї волі, потім вони розписалися, свого онука я навіть бачити не хочу. А тепер і Василько мій цим шляхом пішов.
Оля ні від кого ніколи не приховувала своїх поглядів на життя.
Яких саме? Ну, наприклад, те, що вона всім сміливо заявляла про те, що дітей вона приводить на світ тільки для себе.
Ніхто навіть не знав, хто був батьком дітей Олі. Звичайно, крім неї. Може бути, батьки у її синів навіть були різні. Чому так?
Та тому що Оля ніколи не була заміжня, але залицяльники у неї були постійно.
Все життя Оля пропрацювала в магазині завідувачкою.
Заробляла вона добре, була хваткою і вміла домовлятися з людьми. Ось тому змогла виростити двох синів одна.
Першого сина, Богдана, вона привела на світ в 26 років, а другого, Василя – в 30. Оля завжди мріяла про те, що її сини виростуть, і вона вже тоді не буде працювати. Їй це просто не треба буде: адже сини будуть її всім забезпечувати. А що тут такого? Адже не дарма ж вона їх ростила сама стільки років!
Але ось життя розпорядилося інакше.
Коли сини Олі ще були підлітками, вона почала їм говорити про те, що коли вони виростуть і стануть дорослими, то вони будуть повинні обов’язково допомагати своїй мамі і повинні будуть повернути їй борг за те, що вона їх привела на світ і виростила.
Коли Богдан став працювати, то він став віддавати мамі половину своєї зарплати. А потім почав працювати і Василь. Він теж віддавав половину своєї зарплати своїй матері. Це дуже подобалося Олі.
А потім раптом Богдан вирішив жити окремо і орендувати квартиру.
Природно, він відмовився віддавати тепер своїй матері половину своєї зарплати. Але Оля була категорично проти: вона не захотіла відпускати від себе свого старшого сина. Але у Богдана вже з’явилася дівчина, і він зробив так, як хотів. Незабаром він став жити зі своєю Марійкою на орендованій квартирі. Звичайно ж, він сильно посварився з мамою.
Вона ще довго розповідала Василю, що її старший син виріс поганим, але вона дуже сподівається на те, що молодший син так ніколи з нею не вчинить і її не кине.
А через рік Богдан одружився на своїй дівчині. Ольга так на сина образилася, що навіть на весілля до нього не прийшла. А коли Марія привела на світ першого онука свекрусі, то навіть тоді її серце не пом’якшало і вона не пішла поглянути на немовлятко.
А потім надумав одружитися і Василь. Ольга взагалі перестала зі своїми синами спілкуватися. Образилася вона на них сильно. Адже вона їм все життя присвятила, а вони виросли і кинули її, одружилися.
З жодною зі своїх невісток Оля так і не познайомилася. Своїх онуків вона навіть не бачила. Хоча сини не забули мати: вони їй допомагають невеликими сумами грошей кожен місяць.
Як ви вважаєте: чи має рацію Оля? Невже вона не розуміє, що її сини виросли і мають право жити так, як їм подобається?
Чому вони повинні завжди були жити зі своєю мамою? Адже вони не її власність, а самостійні люди.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
