Я сиділа у вітальні і дивилася улюблений серіал, як вхідні двері рипнули. Це був мій чоловік, який вже давно живе з іншою жінкою. – Прийшов деякі речі забрати. А у тебе так пахне. Це що, борщик на плиті, Любаво?, – облизуючись сказав Петро. – Так! Ти голодний? Сідай, покормлю! – Петро після того як поїв, ще довго тупцював в коридорчику біля дверей, а потім наважився і сказав. – Я дуже за тобою сумую! За порядком, за ставами, за щирою усмішкою.
Люба отримала повідомлення від чоловіка, що хоче жити окремо. Вона давно підозрювала, що в нього є хтось на боці, але не втрачала надій. Дбайливі люди навіть фото “нової любові” показали. Вона робити “бурю” в домі не стала. По-тихому відпустила, але забувати не збиралася.
Це сталося минулого літа. Дочка якраз поїхала в експедицію — це було на руку Любаві, адже вона не хотіла, щоб вона бачила її стан. Подруги нічого доброго не радили. Одні стверджували, що їй худнути треба, інші до “бабки” сходити. Любава нікого не слухала і тихо сумувала за чоловіком.
Вона будувала роками те, що зруйнувало одне повідомлення. Люба навіть у мене питала поради, але що з мене взяти? Тільки наша спільна знайома внесла ясність у її ситуацію:
– Живи так, наче все нормально. Готуй, пери, вбирайся, гуляй.
– А для кого?
– Для мене! Я до тебе щодня приходитиму!
Люба вирішила, що це не ефективний спосіб, і пішла до якоїсь циганки. Та помотала руками над кулею і пообіцяла бідолашній, що чоловік через пару тижнів повернеться.
Але обманула. Люба почала заїдати свій стан, погладшала на кілька кілограм, а потім взялася за голову.
Вона почала з генерального прибирання, зварила борщ і покликав подруг на вечерю. Вони разом подивилися серіал та розійшлися. Люба почала більше посміхатися та менше дратуватися.
Через тиждень хтось відчинив двері. То був чоловік.
– Вибач, я деякі речі забув…
– Ага, вона у вітальні, – сказала Люба, не відволікаючись від серіалу.
– Ти дивишся цей серіал? – здивувався чоловік.
– Так, ось саме час з’явився.
– А що на плиті? Мій улюблений борщик?
– Так точно. Будеш їсти? — усміхнулася вона.
– Ну, якщо не відволічу тебе.
Чоловік з’їв дві тарілки і ще довго тупцював у коридорі, ніби щось забув. Люба після його відходу поплакала, але продовжила дивитись серіал. Ще через тиждень чоловік повернувся з квітами і вибаченнями.
– Дуже за тобою сумую. За порядком в домі, за твоїм борщем, за усмішкою. Я був не правий, пробач мені. Я помилився! Можна все повернути, як було?
– Ти забув краватку!
– Любо, ну пробач. Давай, щоб донька ні про що не дізналася.
– Йди мий руки, і сідай до столу. Борщ чекає, – усміхнулася дружина.
А ви б змогли пробачити чоловіка в такому випадку?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
