Я так хотіла вберегти свою доньку, але таки Олена вляпалася по саме не хочу. Жила з тим Андрієм на віру, а коли почула від нього холодок, вирішила прив’язати його дитям. Та нічого з цього не вийшло. Розбіглись вони, як в морі кораблі, і Оленка лишилася з “пузом” одна. І ось тепер я планую забрати онука собі, а дочка нехай влаштовує своє життя. Молода ще, боюсь, що з дитям її ніхто не схоче!

Хоч Олена і не одна в мене дитина, але з нею завжди найбільше було проблем. То десь впаде, то щось витворить і так все дитинство.

Не дивно, чому саме її я хотіла якнайдовше тримати під своїм крилом. Але я ж не могла цього робити вічно.

Настав час і Олена переїхала в гуртожиток, адже повинна була вчитися.

Коли Оленка була меншою то я їй у всьому підказувала. Навіть радила з ким краще дружити, адже завжди мала “чуйку” на людей.

В гуртожитку я не могла так піклуватися про Олену, як колись, але цього і не потрібно було робити. Все-таки я хотіла, щоб моя донька стала самостійною.

Єдине, що я просила це те, що навіть якщо б в доньки появився хлопець то щоб вона навчання не закидала.

Перші три курси пройшли спокійно. А на останньому Олена знайшла собі хлопця. Андрій був трішки старший від моєї доньки, але хороший молодий чоловік.

Звісно, я раділа за доньку, бо бачила, що Андрій добре про неї дбає. І квіти, і подарунки, і цукерки, все як має бути. А ось що мені не подобалося так це те, що Олена дуже швидко переїхала жити до Андрія.

В наш час таке було тільки після весілля, а тут що?

Хоча донька мене запевнила, що в них все серйозно, та і взагалі, тепер молоді так і живуть до весілля чуть не роками.

Так і стала моя Олена жити з Андрієм. Ну чисто вже як одружені. Донька з хлопцем і в гори, і на море, і за кордон.

Перший час я не лізла до них із запитаннями, але потім мене вже й родичі почали питати, про весілля.

Не витерпіла я довго і вирішила запита в Олени, що вона думає собі робити з тим життям.

Виявилося, Андрій не дуже то і хоче брати шлюб, мовляв це нічого не означає.

Я трішки почала переживати, аби моя донька на старості самотньою не залишилася.

Але мене Олена запевнила, що все буде добре, а весілля відбудеться, коли вони будуть готові до цього.

Мені нічого не залишилося, як просто споглядати за життям доньки.

З того моменту минуло декілька років, а Олена досі без каблучки на пальці.

Одного дня прийшла до мене в гості донька і за розмовою зізналася, що стосунки з Андрієм вже давно не ті. Олена розказала, що хлопець тепер більше часу проводить за роботою або ж з друзями ніж з нею.

Неочікувано донька вирішила прив’язати Андрія до себе дитиною.

Дізнавшись, це я намагалася всіляко відмовляти Олену, але хто ж мене послухав.

За декілька місяців я дізналася, що стану бабусею, але стосунки Олени і Андрія це не покращило.

Після того, як Олена повідомила Андрія про свій цікавий стан – радості це йому не принесло. Якимось дивом чи то дізнався чи то догадався хлопець, що Олена це зробила, аби втримати його біля себе.

Читайте також: Приїжджаю я до дітей в суботу, а Василинка на вулиці, грається в футбол з сусідським хлопчиком. – Вась, Вась, пасуй! – Я ще подумала, чому Вась, це ж дівчинка. А через годинку Анна покликала всіх до столу. – Вася, роздай усім виделочки і серветочки і про бабусю не забудь. – Анно, що за Вася? Може мені хтось в цій хаті це пояснити? – А ми так Василинку завжди гукаємо, – сказала Вікторія, найстарша онучка. Додому я їхала вся в роздумах. Хай вже буде Вася, лиш би з тими дітьми заспокоїлись. Бо п’ятеро прогодувати – не просто, ще й всі дівчатка

Сталося так, що ще до народження маляти Андрій покинув мою доньку. І хоч від дитини не відмовився більше хлопець з Оленою не хотів мати нічого спільного.

І ось що мені робити? Я так берегла свою доньку і таки не вберегла. Я вже їй натякала, щоб залишила дитя на мене, а сама займалася своїм життям. Але чи це правильно? Хто його знає…

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!