fbpx

Я така хороша й правильна була! У всьому слухала свекруху, вона нам підказувала о котрій лягати спати, чим снідати і вечеряти, загадувала, що я маю зробити за день, поки вона на роботі. Ми переїхали до своєї оселі – і тут Ольга Петрівна нас продовжували контролювати, активно допомагати: гладити, прибирати у нас, вказувати, якого кольору у мене мають бути штори і скатертини, вперед мене виховувати наших двох дітей. Я дуже довго цього не помічала. Але одного разу ми поїхали по справах зі Славком, і з дітьми надвечір залишилася моя мама, яка тоді якраз приїхала на кілька днів. Свекруха прийшла щось взяти до нас, та й заразом вирішила мені допомогти розвісити випраний одяг. Це побачила моя мама. У моєї мами виділені окремі дні, коли вона може приїхати побачити онуків, це – вівторок і середа, коли Ольга Петрівна на роботі

Побудували ми будинок прямо поруч зі свекрами, паркан до паркану. Це було бажання чоловіка.

Мені 35 років, заміжня за Славком я вже 10 років. Починали ми своє сімейне життя з батьками чоловіка, прожили з ними майже два роки. А потім чоловік добудував будинок по сусідству з ними.

Я така хороша й правильна була! У всьому слухала свекруху, вона нам підказувала о котрій лягати спати, чим снідати і вечеряти, загадувала, що я маю зробити за день, поки вона на роботі.

Ми переїхали до своєї оселі – і тут Ольга Петрівна нас продовжували контролювати, активно допомагати: гладити, прибирати у нас, вказувати, якого кольору у мене мають бути штори і скатертини, вперед мене виховувати наших двох дітей.

Я дуже довго цього не помічала. Але одного разу ми поїхали по справах зі Славком, і з дітьми надвечір залишилася моя мама, яка тоді якраз приїхала на кілька днів.

Свекруха прийшла щось взяти до нас, та й заразом вирішила мені допомогти розвісити випраний одяг. Це побачила моя мама, власне, саме те, що Ольга Петрівна поводиться як у себе вдома. І мамі це дуже не сподобалося, вона кинула все і поїхала додому, діти залишилися в той вечір з мамою Слави.

З того часу наші мами не спілкуються, вже 4 роки. Мені дуже не просто, наче між молотом і ковадлом, їй-богу. У моєї мами виділені окремі дні, коли вона може приїхати побачити онуків, це – вівторок і середа, коли Ольга Петрівна на роботі.

А якщо моя мама хоче приїхати в інший день, то я не знаю що вигадати, щоб вони не зустрічалися. Дні народження і свята – це взагалі для мене щось з чимось.

Під час родинних свят свекруха сидить із незадоволеним виглядом, а мама тулиться по кутках, а я при цьому вдаю, що нічого не помічаю і все добре.

І так триває чотири роки, а мені здається, що чотирнадцять. Не знаю що робити. Говорити вони одна з одною не будуть, ревнують онуків і тягнуть кожна собі. Я пробувала говорити з обома окремо, але ситуація не змінюється. Якось так.

чоловік абстрагувався від цієї всієї ситуації. Тому і прошу поради у вас, дорогі читачі. Як мені, на вашу думку, помирити мам?

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page