Я таки визначилася з подарунком для “любої” невістки. Я придбала Лесі парфуми, і не десь там на базарі, а в самому магазині Brokard, і ще й до того – Chanel. Леся ще толком не понюхала запах, як мені прямо в обличчя заявила, що у мене поганий смак. Я вирішила не здаватися, але і тут мене чекала несподіванка.
Відразу ж після весілля моя невістка стала ставитись до мене, якось дивно. Ну не любить Леся мене, хоч ти трісни.
Я всіляко їй намагалася догодити, але у відповідь мала один негатив. Та навіть це мене не зупиняло. Я вирішила будь-що подружитися з вибором мого синочка Володі.
В неділю був її день народження.
Я довго готувалася до цього свята і таки визначилася з подарунком для “любої” невістки. Я придбала Лесі парфуми, і не десь там на базарі, а в самому магазині Brokard, і ще й до того – Chanel.
Леся ще толком не понюхала запах, як мені прямо в обличчя заявила, що у мене поганий смак, і щоб більше я і не думала їй щось дарувати в цьому плані.
Я легенько натякнула, що наступного року на день народження принесу конверт із грошима, але вона попросила взагалі на її свято мені не приходити. Це і буде її найкращим подарунком.
Так і вийшло, що я Лесі більше нічого ніколи не дарувала. Але і їх попросила мені нічого не купляти в якості подарунку, щоб ніхто не ображався.
Коли у мого сина і цієї Лесі з’явилася дитинка, я вирішила зробити добрий подарунок і купила онуку теплий комбінезон. Але невістка сказала забрати його назад, адже я нічого не розумію в одязі новонароджених. Володя теж мені тоді сказав, щоб я не витрачала гроші даремно, адже вони самі одягатимуть дитину. Я вирішила це все стерпіти і просто подарувала цей комбінезон своїй племінниці, яка живе в селі.
Нещодавно і моя донька привела на світ дитинку. На хрестини мої свати вирішили подарувати візочок.
Вона справді хотіла білого кольору, а вони купили бежевого. Я спостерігала за її реакцією, але все, що вона сказала, це те, що для доньки підійшов би більше білий колір. Але подякувала і мило усміхнулася. Якби вона вчинила як моя невістка, я б одразу її поставила на місце. Але мабуть вона вихована краще за Лесю.
Може зараз інший час. Але пам’ятаю свою молодість. Кожен був радий, коли батьки допомагали чим завгодно. Користувалися навіть вживаними речами.
Але і на тому моя невістка не зупинилася. Якось моя дочка розповіла про те, що я внучці подарувала сережки нашої бабусі, золоті, з дорогоцінним каменем. Леся дуже розлютилася. Почала говорити Володі, що я безсовісна бабуся, бо їхній дитині приношу лише цукерки і фрукти, а тут так розщедрилася.
В мне навіть немає натхнення щось дарувати Данилкові. А все через його маму, яка мене ну ніяк не хоче прийняти.
Що мені робити?
Як викрутитись з цієї безглуздої ситуації?
Фото ілюстративне
